Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Шипуліної Т.М.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не викликались;

відповідача: не викликались

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конті-Експорт"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2006р.

у справі №41/169а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конті-Експорт"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов’язання надати висновок Управлінню державного казначейства у Донецькій області

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конті-Експорт" (далі по тексту – позивач, ТОВ "Конті-Експорт") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі по тексту – відповідач, СДПІ) визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.06.2006р. №0000760823/0/17831/19/15-16-23/5 та зобов’язання надати висновок Управлінню державного казначейства у Донецькій області з зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню у розмірі 88664,00 грн..

01.02.2006р. ТОВ "Конті-Експорт" подано заяву про зміну позовних вимог, в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.06.2006р. №0000760823/0/17831/19/15-16-23/5 та зобов’язати СДПІ надати Управлінню державного казначейства у Донецькій області додатковий висновок про суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3157,00 грн., яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України згідно зареєстрованої декларації за березень 2006р.

Постановою Господарського суду Донецької області від 09.08.2006р. у справі №41/169а (суддя Гончаров С.А.) позовні вимоги ТОВ "Конті-Експорт" задоволено частково; визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.06.2006р. №0000760823/0/17831/19/15-16-23/5; у задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання СДПІ надати Управлінню державного казначейства у Донецькій області додатковий висновок про суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3157,00 грн., яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України згідно зареєстрованої декларації за березень 2006р. відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2006р. у справі №41/169а (головуючий суддя – Величко Н.Л., судді Алєєва І.В., Старовойтова Г.Я.) скасовано постанову Господарського суду Донецької області від 09.08.2006р. в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.06.2006р. №0000760823/0/17831/19/15-16-23/5 та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ТОВ "Конті-Експорт", не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2006р. у справі №41/169а, подало касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Донецької області від 09.08.2006р.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ТОВ "Конті-Експорт" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є правомірність зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2006р. у розмірі 3157,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.06.2006р. № 0000760823/0/17831/10/15-16-23/5, виходив з того що з аналізу норм п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що законодавець не ставить настання бюджетного відшкодування з залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов’язання перед постачальниками, суми податку на додану вартість мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Поряд з цим, на думку Вищого адміністративного суду України, зазначений висновок суду не відповідає встановленому ст. 7 Закону України "Про додаток на додану вартість" порядку обчислення і сплати податку.

Відповідно до абз.1 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов’язань платника податку з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 5 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, і податкові зобов’язання і податковий кредит звітного періоду формуються за єдиним принципом за правилом першої події яка сталася раніше: списання (податковий кредит) або зарахування (податкові зобов’язання) коштів, відвантаження або надання робіт (податкові зобов’язання) та отримання податкової накладної (податковий кредит).

Згідно абз. 2 та 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу зазначених норм випливає, що якщо у наступному податковому періоді сума має від’ємне значення (податкове зобов’язання наступного звітного періоду мінус податковий кредит наступного звітного періоду з урахуванням від’ємного значення попереднього періоду зарахованого до його складу) то бюджетному відшкодуванню підлягає саме та частина від’ємного значення, що дорівнює сумі податку фактично сплаченому у постачальн икам товарів у попередньому податковому періоді.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач в декларації по податку на додану вартість за лютий 2006 року задекларував від’ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 85507 грн., яка підлягала відповідно до встановленого порядку зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, тобто у березні 2006р.

Згідно з даними декларації за березень 2006р. від’ємне значення поточного звітного періоду складає 177366,00 грн., яка відповідно дор. 22.2 декларації підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (квітень 2006р.).

Згідно рядка 23 цієї декларації від’ємне значення попереднього звітного періоду складає 315015,00 грн., з них 229508,00 грн. залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (значення рядка 26 декларації за лютий 2006 р відповідно до п. "б" абз. 1 п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7) та 85507,00 грн. сума від’ємного значення попереднього звітного періоду (значення рядка 22.2 податкової декларації за лютий відповідно п. "а" абз.1 п.п. 7.7.2 п.п. 7.7 ст. 7).

Позивачем у лютому 2006р. (у попередньому періоді) постачальникам товарів (послуг) фактично сплачено податок на додану вартість у розмірі 85507,00 грн.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач в декларації за березень 2006р. мав визначити суму бюджетного відшкодування у розмірі 85507,00 грн., з урахуванням вимог п. "а" абз. 1 п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2006р. у справі №41/169а не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конті-Експорт" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2006р. у справі №41/169а залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2006р. у справі №41/169а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.