Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Шипуліної Т.М.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не викликались;

відповідача: не викликались

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

на рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2005р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2005р.

у справі №25/73

за позовом Відкритого акціонерного товариства "По реконструкції, будівництву та ремонту"

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Відкрите акціонерне товариство "По реконструкції, будівництву та ремонту" (далі по тексту – позивач, ВАТ "По будівництву, реконструкції та ремонту") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.09.2004р. №0000232306/3.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.04.2005р. у справі №25/73 (суддя Морозов С.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2005р. (головуючий суддя – Мартюк А.І., судді Дикунська С.Я., Нечитайло О.М.), позовні вимоги задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.09.2004р. №0000232306/3.

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва, не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 01.04.2005р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2005р. у справі №25/73, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Солом’янському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є правомірність нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у зв’язку з порушенням термінів надходження валютної виручки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що зобов’язання між позивачем та його контрагентом – РУП "Могілівліфтмаш" (Республіка Білорусь), припинено зарахування зустрічних однорідних вимог, що не заборонено чинним законодавством, а, отже, на дату закінчення 90-денного терміну, визначеного ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" позивач не мав дебіторської заборгованості у зв’язку з її погашенням.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2005р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2005р. у справі №25/73 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2005р. у справі №25/73 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2005р. у справі №25/73 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.