Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Матолича С.В., Фадєєвої Н.М.,

при секретарі - Капустинському М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 19 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2006 року у справі №2а-981/06 за позовом ОСОБА_3 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права на надбавку до пенсії та зобов'язання провести перерахунок розміру пенсії і сплатити суми надбавки до пенсії, -

В лютому 2006 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Одеського обласного військового комісаріату, в якому просив:

- визнати його право на надбавку до пенсії, як інваліду війни 2-ї групи, з 12 листопада 2001 року у розмірі 870,69грн., з 1 січня 2002 року у розмірі 938,00грн., з 1 січня 2003 року у розмірі 938,00грн., з 1 січня 2004 року у розмірі 996,41грн. і з 1 січня 2005 року у розмірі 1162,00грн.;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної пенсії з урахуванням права на надбавку встановлену інвалідам війни 2-ї групи;

- зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_3 суму недоотриману по надбавці інвалідам війни 2-ї групи.

____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № К-32768/07 Доповідач: Леонтович К.Г.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2001 р. він отримує пенсію по інвалідності з урахуванням надбавки за участь у бойових діях в сумі 58,17 грн., що порушує його права. Оскільки у відповідності до ст.ст. 46 та 55 Конституції України, ч.4 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п."б" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців", ст.ст.2 і 4 Закону України "Прожитковий мінімум", ст.ст. 10 і 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", ст.ст. 22, 170, 1166, 1173 Цивільного кодексу України позивач має право на надбавку до пенсії, як інвалід війни 2-ї групи у зазначеному вище розмірі, виходячи з кратного (350%) розрахунку від розміру прожиткового мінімуму за 2001-2004роки, а за 2005 р. від розміру мінімальної пенсії за віком - 332 грн.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 19 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2006 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в 2001 році позивачу Одеським обласним військовим комісаріатом виплачується пенсія по інвалідності з урахуванням надбавки за участь у бойових діях у розмірі 58,17 грн. Призначення та виплата вказаної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) та Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до вимог частини 4 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) інвалідам війни 2-ї групи пенсія або щомісячне грошове утримання, яке виплачується замість пенсії, підвищуються у розмірі 350 процентів мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальних пенсій за віком, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 03 січня 2002 року №1 (1-2002-п) встановлено, що підвищення пенсії позивачу проводилося виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка.

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що розмір пенсії, яку одержував позивач з 2001 року, не був нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. А його вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при нарахуванні пенсії та підвищень до неї повинна визначатися згідно із Законами України "Про затвердження прожиткового мінімуму" на певний рік та "Про Державний бюджет України на 2005 рік" суперечать Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) та постанові Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету". Судами не встановлена протиправність рішень, дій, чи бездіяльності відповідача при нарахуванні позивачу спірної надбавки до пенсії. Позивачем не наведені підстави, обставини, докази, які б вказували на порушення відповідачем його законних прав та інтересів.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення,

Постанову Приморського районного суду міста Одеси від 19 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.