К-81/07 Про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - 11.06.2008 Прийняття

Постановою Господарського суду Луганської області від 29.08.2006 р., залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 р., позов задоволено. Визнано неправомірним та нечинним податкове повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ № 000106164/0/0 від 11.05.2006 р., яким зобов’язано позивача сплатити штрафні санкції (у розмірі 50% від суми податкового боргу у розмірі 144139911,58 грн.) в сумі 72069955,89грн. у частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 50004073,86грн.

Краснодонська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статей 4 та 250 Господарського кодексу України, ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки від 11.05.2006 р. № 903/1640 прийнято податкове повідомлення-рішення Краснодонської ОДПІ № 000106164/0/0 від 11.05.2006 р. про визначення позивачеві податкового зобов’язання зі штрафних санкцій у розмірі 50 % від суми податкового боргу (144139911,58 грн.) у розмірі 72069955,89 грн. Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішення в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 50004073,86 грн.

Визнаючи неправомірним та нечинним спірне податкове повідомлення-рішення у частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 50004073,86 грн., суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до штрафних санкцій, які визначаються Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) , застосовуються строки, передбачені статтею 250 Господарського кодексу України, оскільки вказані санкції є адміністративно-господарськими санкціями і зазначеним Законом не передбачено іншого правила щодо їх застосування. Штрафні санкції у розмірі 50004073,86 грн. були нараховані за несвоєчасну сплату (погашення) узгоджених податкових зобов’язань, яка мала місце до 11.12.2005 р., тобто за закінченням 6 місяців з моменту погашення податкових зобов’язань.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що суди допустили порушення норм матеріального права при вирішенні даної справи.

Відповідно до абзацу 1 преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. (2181-14) (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. № 550-IV (550-15) ) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 1.5 статті 1 вказаного Закону штрафна санкція (штраф) визначається, як плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до пункту 17.1. статті 17 цього Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Таким чином, штрафна санкція, яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, застосовується виключно у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (2181-14) .

За вимогами п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у визначених цією нормою Закону розмірах, який визначається в залежності від кількості днів затримки.

Отже, порушення платником податків строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, які визначаються п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, тягне за собою накладення на нього контролюючим органам штрафу шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення, яке, виходячи із вимог п. 1.9 Закону є повідомленням про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ встановлено строки давності та їх застосування.

Податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, враховуючи строки давності, визначені статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Таким чином, строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, не поширюються на випадки застосування штрафних санкцій за порушення платниками податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом України Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) .

У розрізі наведеного, суди мали надати правову оцінку діям податкового органу щодо застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ у зв’язку з чим достовірно встановити, чи допустив позивач порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, яке б полягало у порушенні строків сплати узгодженого податкового зобов’язання.

При цьому необхідно було врахувати, що п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 (у редакції Закону України від 20.02.2003р. № 550-IV (550-15) ) ставить у залежність розмір штрафних санкцій від погашеної суми податкового боргу. Відповідно, для визначення розміру штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, має бути наявним факт погашення податкового боргу.

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 КАС України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази, і, в залежності від встановлених обставин, здійснити розгляд справи у відповідності із нормами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

ПостановуГосподарського суду Луганської області від 29.08.2006 р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 р. скасувати, а справу направити до Луганського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.