К-16690/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо визначення суми зобов'язань за платежем: "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД" - 11.06.2008 Прийняття

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000052304/0/6586 від 21.02.2005 про визначення суми зобов'язань за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та за невиконання зобов’язань та штрафні санкції за порушення термінів декларування в сумі 969018,01 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 29.11.2005 позов задоволено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.03.2006 рішення місцевого господарського суду скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог валютного законодавства по договору на переробку давальницької сировини №20/11/2000 від 20.11.2000 з фірмою "International Metal Corp."(США), за результатами якої складено акт №39/7/1/23-421/20503507 від 18.02.2005.

Перевіркою встановлено, що на час її проведення належним чином оформлені ВМД щодо повернення готової продукції або виписок банку щодо надходження валютної виручки від її реалізації, виробленої з вивезеної за межі митної території України давальницької сир овини, по договору на переробку давальницької сировини №20/11/2000 від 20.11.2000 з фірмою "International Metal Corp."(США) в сумі 182864,64 дол.США до ДПІ не надано.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 21.02.2005 №0000052304/0/6586 про визначення позивачу суми зобов’язань за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та за невиконання зобов’язань та штрафні санкції за порушення термінів декларування.

У справі встановлено, що позивач у період 2000-2001 уклав з фірмою "International Metal Corp."(США) контракти на переробку давальницької сировини, у т.ч. №20/11/2000 від 20.11.2000 на переробку алюмінієвих злитків марки АО і АК5М2 в алюмінієву катанку.

На виконання умов контракту позивачем відвантажено контрагенту мідних злитків 1502 т, алюмінієвих злитків марки АО 822,4 т, алюмінієвих злитків 486 т, латунних злитків 448 т. З поставленої сировини нерезидент відвантажив на адресу позивача 1124,515 т. мідної катанки, 575,708 т. алюмінієвої катанки.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем при проведенні перевірки покладено в основу висновки попередньої перевірки, викладені в акті від 28.12.2001 №160/26-02, яким встановлено неотримання позивачем від нерезидента готової продукції або валютної виручки від її реалізації, виробленої з вивезеної за межі митної території України давальницької сировини, у т.ч. за контрактом №20/11/2000 від 20.11.2000 – 108,846 т. алюмінієвої катанки на суму 182864,64 дол.США, однак рішенням суду у справі №1/5/205 встановлено, що висновки акту від 28.11.2001 не підтверджені у встановленому порядку, а тому не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в позові, дійшов висновку, що належним чином оформлені вантажні митні декларації щодо повернення готової продукції або виписок банку щодо надходження валютної виручки від її реалізації, виробленої з вивезеної за межі митної території України давальницької сировини, по договору на переробку давальницької сировини №20/11/2000 від 20.11.2000 з фірмою "International Metal Corp."(США) в сумі 182864,64 дол.США до податкового органу не надано.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вони є наслідком незастосування системного аналізу норм чинного законодавства, без всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставин справи.

Як встановлено у справі, податковим органом було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 28.12.2001 №160/26-02, згідно якого виявлено порушення п.1 ст. 5 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" щодо повернення в Україну валютної виручки або готової продукції, виробленої з вивезеною за межі митної території України давальницької сировини терміном більше ніж 90 днів, у зв’язку з неотриманням позивачем на момент її закінчення від нерезидента продукції на загальну суму 559408,80 дол.США і, зокрема, за контрактом №20/11/2000 від 20.11.2000 – 108,846 т. алюмінієвої катанки на суму 182864,64 дол.США. на підставі даного акту

На підставі даного акту, згідно п.4 ст. 5 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", позивачу донараховано пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості не ввезеної в Україну готової продукції або не переведеної в Україну валютної виручки за офіційним валютним курсом НБУ на день платежу після фактичного отримання готової продукції або виручки від її реалізації, у тому числі за контрактом №20/11/2000 від 20.11.2000 в сумі 2906383,43 грн.

Цьому акту була надана оцінка судом під час розгляду справи №1/5/205, за результатами якого залишено в силі рішення місцевого господарського суду, яким задоволено вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі вищезазначеного акту. Встановлено, що акт від 28.12.2001 №160/26-02 складено з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами", затвердженого наказом ДПА України від 01.06.1998, оскільки висновки про невідповідність поставленої продукції не підтверджені в акті перевірки відповідно до вимог зазначеного Порядку, а тому не можуть бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасне надходження готової продукції або валютної виручки.

Згідно розрахунку пені, який є додатком №3 до акту перевірки від 18.02.2005, по договору на переробку давальницької сировини №20/11/200 від 20.11.2000 слідує, що позивачем вивезено давальницьку сировину згідно вантажно-митних декларацій від 23.01.2001, 26.01.2001, 26.02.2001, 27.02.2001, законодавчо встановлений строк повернення готової продукції спливає відповідно 23.04.2001, 26.04.2001, 27.05.2001, 28.05.2001. Починаючи з наступного дня відповідачем здійснено нарахування пені, з врахуванням терміну позовної давності, встановленого Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

В основу акту перевірки покладено висновки попередньої перевірки, викладені в акті від 28.12.2001 №160/26-02, в якому зазначено про неотримання позивачем від нерезидента готової продукції або валютної виручки від її реалізації, виробленої з вивезеної за межі митної території України давальницької сировини, у т.ч. за контрактом №20/11/2000 від 20.11.2000 – 108,846 т. алюмінієвої катанки на суму 182864,64 дол.США.

При цьому встановлено, що відповідач визнавав факт постачання на митну територію України без порушення термінів повернення готової продукції по контракту №20/11/2000 від 20.11.2000 – 108,846 т. алюмінієвої катанки. Сторони погодились, що готова продукція у т.ч. за вказаним контрактом, а всього на суму 559408,80 дол.США, фактично була ввезена на територію України без порушення законодавчо встановлених строків її повернення, але з причини некоректного оформлення фірмою International Metal Corp. не пройшла митного контролю.

Судом під час розгляду справи №1/5/205 було встановлено, що на дату винесення відповідачем рішення Законом України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" (327/95-ВР) , з врахуванням внесених змін, не було скасовано відповідальність за несвоєчасне ввезення до України продукції, виготовленої з давальницької сировини, та/або несвоєчасне повернення валютного виторгу. Але порядок та умови застосування податковим органом такої відповідальності (зокрема, порядок обчислення строків повернення в Україну виготовлених з давальницької сировини товарів та/або валютного виторгу) було змінено. Пунктом 3 ст.9 зазначеного Закону передбачено, що у разі прийняття судом або господарським судом, міжнародним комерційним арбітражем чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви українського виконавця (замовника) щодо стягнення з іноземного замовника (виконавця) заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання строків, передбачених контрактами. Строки, передбачені частинами восьмою та шістнадцятою статті 5 та частиною третьою статті 6 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не нараховується. У разі прийняття судом або господарським судом рішення щодо задоволення позову про порушення строків, передбачених частинами восьмою та шістнадцятою статті 5 та частиною третьою статті 6 цього Закону, пеня не сплачується з дати прийняття позову до дати розгляду судом або господарським судом.

31.10.2001 Господарським судом м.Києва задоволено позов АТЗТ "Лінк" та стягнуто з фірми International Metal Corp. основний борг в сумі 2436512,87 дол.США, однак питання включення до цієї суми заборгованості за контрактом №20/11/2000 від 20.11.2000 щодо повернення 108,846 т. алюмінієвої катанки на суму 182864,64 дол.США. у справі не з’ясовувалось.

Таким чином, у справі підлягає встановленню період нарахування пені та її фактичний розмір.

Крім того, відповідачем при проведенні перевірки та нарахуванні пені не були застосовані вимоги законодавства України, яким регулюються питання процедури митного оформлення вивезення давальницької сировини та ввезення виготовленої з неї продукції в частині порядку та кінцевого строку оформлення митної декларації на пункті фактичного перетинання митного кордону, а також банківського контролю за надходженням валютних коштів за реалізовану продукцію, в частині надання обслуговуючим банком довідки про фактичне надходження валютних коштів.

Позивачем в доповненнях до касаційної скарги, на підтвердження права власності на алюмінієву катанку, надано копії товаро-супровідних документів, оригінали яких знаходяться в слідчому відділі УСБУ в Запорізькій області, однак, в силу ч.1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За загальним правилом закон не має зворотної сили, крім випадків, коли пом’якшує відповідальність за порушення.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З врахуванням викладеного підлягає встановленню, дотримання відповідачем строків притягнення позивача до відповідальності, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, санкції накладені рішенням відповідача від 21.02.2005 за період із травня 2001 року по лютий 2005 року.

Виходячи з наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.