Справа: №22-а-15665/08 

Головуючий суддя у суді 1-ї інстанції: Митрохіна А.В.,

Суддя-доповідач: Дурицька О.М.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Дурицької О.М.

суддів: Літвіної Н.М., Маслія В.І,

при секретарі: Леонтовичі М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду міста Києва від 30 січня 2008 року у справі за позовом Державного підприємства "Енергоринок" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення,-

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 30 січня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Справа: №22-а-15665/08 Головуючий суддя у суді 1-ї інстанції: Митрохіна А.В.,

Суддя-доповідач: Дурицька О.М.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Дурицької О.М.

суддів: Літвіної Н.М., Маслія В.І,

при секретарі: Леонтовичі М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду міста Києва від 30 січня 2008 року у справі за позовом Державного підприємства "Енергоринок" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення,-

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 29.10.2004 року №0000111604/2.

Постановою Господарського суду міста Києва від 30 січня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач- Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 30 січня 2008 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовни вимог. СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП не може погодитись з висновками суду першої інстанції, і вважає що постанова Господарського суду міста Києва, якою задоволено позовні вимоги, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

При прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, аргументуючи своє рішення тим, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним підприємством "Енергоринок" за період з 01.04.2001 по 30.06.2003 року, за результатами якої складено акт № 452/16-4/2151538 від 06.07.2004

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.01.2005 № 0000111604/3, яким до позивача відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та згідно з пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 36484600 грн., в тому числі основний платіж - 18242300 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 18242300 грн.

Актом перевірки встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 № 755 (755-2000-п) "Про утворення ДП "Енергоринок" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 р. № 921 (921-2000-п) "Про затвердження статуту ДП "Енергоринок" позивач є правонаступником всіх поточних зобов'язань по залишкам пасиву (активу) форми № 1 "Балансу", який був переданий НЕК "Укренерго". Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що по розподільчому акту № 48/48 від 05.09.2000 р. НЕК "Укренерго" передав, а ДП "Енергоринок" прийняв залишки по картотеці-2 по обов'язковим бюджетним платежам, а саме по внескам до інноваційного фонду станом на 01.07.2000 р., які обліковувались в Київському міському відділенні Промінвестбанку по рахунку № 980363011241445 на суму 314956706,78 грн. В порядку, передбаченому нормою пп. 18.1.1 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято рішення № 1 від 19.04.2002 р. та списано податковий борг по внескам до інноваційного фонду, який виник станом на 31.12.1999 р. у сумі 79711516,26 грн.

Зазначена сума - як нараховані внески до інноваційного фонду - відносилась НЕК "Укренерго" до складу валових витрат у відповідних періодах в порядку, передбаченому пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з актом перевірки сума заборгованості позивача (внески до інноваційного фонду) у розмірі 79711516,26 грн. не підлягає списанню відповідно до ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В акті перевірки зроблено висновок про те, що згідно п. 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборгованість у розмірі 79711516,26 грн. відноситься до безнадійної заборгованості, за якої минув строк позовної давності.

З висновками, викладеними в акті перевірки, суд першої інстанції не погодився, мотивуючи це тим, що ДП "Енергоринок" утворено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 р. № 755 "Про утворення Державного підприємства "Енергоринок" (755-2000-п) на базі відокремленого підрозділу "Енергоринок" державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Відповідно до рядку 560 розподільчого балансу від 01.07.2000 р. ДП "НЕК "Укренерго" передало, а ДП "Енергоринок" прийняло поточні зобов'язання з позабюджетних платежів на суму 352629 тис. грн. Згідно з роздільним актом від 28.08.2000 р. № 41/41 ДП "НЕК "Укренерго" передало, а ДП "Енергоринок" прийняло залишки пасиву форми № 1 "Баланс" по розділу "Поточні зобов'язання" станом 01.07.2000 р., які обліковувались в ДП "НЕК "Укренерго" по синтетичному рахунку № 642 - розрахунки по обов'язковим платежам та враховані по коду рядка 560 форми № 1 "Баланс" на суму 352628871,03 грн. Відповідно до реєстру аналітичного обліку ДП "НЕК "Укренерго" до акту прийому-передачі від 21.08.2000 р. № 41/41 переданих 352628871,03 грн., склалося з:

314956706,78 грн. - нарахувань до інноваційного фонду;

18793872,52 грн. - нарахувань коштів на дорожні роботи;

18878291,73 грн. - пені по нарахуванням на дорожні роботи.

Відповідно до пп. 18.1.1 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" списанню з платників податків підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31 грудня 1999 р. і не сплачений на день набрання чинності цією статтею.

Відповідно до рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 19.04.2002 р. № 1 з ДП "Енергоринок" списано на підставі п. 18.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) 235245190,52 грн. нарахувань до інноваційного фонду.

Таким чином, не списаними залишилось 79711516,26 грн. нарахувань до інноваційного фонду, що згідно з актом перевірки утворилися в період з 14.01.2000 р. по 14.07.2000 р.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.

Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 р. № 1573/99 "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади" (1573/99) Державний інноваційний фонд України було ліквідовано.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державний бюджет України на 2000 рік" встановлено, що з метою формування Державного інноваційного фонду суб'єкти підприємницької діяльності, що відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) є платниками податку на прибутку підприємств (крім підприємств, заснованих всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів, визначених пунктом 17.2 ст. 17 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), незалежно від форм власності сплачують до Державного бюджету України збір в розмірі 1 відсотка обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору.

Отже, незважаючи на ліквідацію Державного інноваційного фонду ДП "Енергоринок" у 2000 році повинно було сплачувати до Державного бюджету України збір в розмірі 1 відсотка обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору.

Водночас, Законом України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" (1458-14) не встановлено терміни сплати зазначеного збору. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2000 р. № 654 "Про утворення Української державної інноваційної компанії" (654-2000-п) на базі ліквідованого Державного інноваційного фонду було утворено Українську державну інноваційну компанію як небанківську фінансово-кредитну установу, підпорядковану Міносвіти. Згідно з п. 2 означеної Постанови Кабінету Міністрів України Українська державна інноваційна компанія є правонаступником Державного інноваційного фонду в частині майнових прав і обов'язків. Однак, ця компанія не є державним цільовим фондом та її діяльність не фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що оскільки Законом України "Про державний бюджет на 2000 рік" (1458-14) передбачалось відрахування до інноваційного фонду, а створена у 2000 році Українська державна інноваційна компанія є правонаступником майнових прав і обов'язків Державного інноваційного фонду - фонду, кошти якого формувались у тому числі за рахунок зборів до даного фонду, встановленого законодавством України, то суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі ДП "Енергоринок", повинні були сплачувати в 2000 році до Державного бюджету України збір в розмірі 1 відсотка обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору.

Відповідно до пп. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до безповоротної фінансової допомоги відноситься сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Заборгованість позивача є заборгованістю перед Державним бюджетом України, а не перед Державним інноваційним фондом, який на момент виникнення такої заборгованості було ліквідовано.

Отже, є правомірним твердження позивача про те, що така заборгованість не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою, а відтак відсутні підстави для нарахування відповідачем податку на прибуток підприємств в сумі 18242300 грн.

Згідно з актом перевірки технічну допомогу, отриману ДП "Енергоринок" від ПП "АСТ Груп" в розмірі 248491,95 грн. (без ПДВ) можливо рахувати як безоплатно отримані товарно-матеріальні цінності, а отже вартість таких ТМЦ має включатися до валового доходу позивача.

Відповідно до пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валового доходу кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку.

З матеріалів справи вбачається, що майно було надано позивачу саме як технічна допомога на підставі контрактів, укладених згідно з угодою між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво від 07.05.1992 р.

Згідно з Положенням про порядок державної реєстрації програм і проектів міжнародної технічної допомоги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1996 р. № 441 (441-96-п) , державна реєстрація програм і проектів міжнародної технічної допомоги провадиться Агентством координації міжнародної технічної допомоги. Державна реєстрація програм і проектів є підставою для акредитації їх виконавців, а також надання підтверджень щодо забезпечення відповідних пільг, привілеїв, імунітетів, передбачених законодавством України та її міжнародними договорами.

У відповідності до п. 7 вказаного Положення (441-96-п) державна реєстрація програми або проекту підтверджується реєстраційною карткою програми (проекту), яка підписується головою Агентства координації міжнародної технічної допомоги або заступниками голови Агентства, засвідчується печаткою Агентства і видається заявникові.

Підтвердження державної реєстрації програми надання технічної допомоги, за якою й було отримано зазначене майно ДП "Енергоринок", є реєстраційна картка програми (проекту) від 14.02.2002 р. № 983-03.

Таким чином, отримання позивачем майна у вигляді міжнародної технічної допомоги не є підставою для включення позивачем вартості цього майна до складу валового доходу підприємства. Відповідно висновок перевіряючих щодо заниження ДП "Енергоринок" валових доходів в 4 кварталі 2001 року на 248491,95 грн. є безпідставним, що також підтверджується висновками судово-бухгалтерських експертиз, що містяться в матеріалах справи.

З таким висновком Господарського суду м.Києва погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Крім того, суд першої інстанції також вірно зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення з урахуванням всіх поданих доказів та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду міста Києва від 30 січня 2008 року у справі за позовом Державного підприємства "Енергоринок" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 30 січня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.