Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

За участю представників сторін:

позивача: не з’явився.

відповідача: не з’явився.

третьої особи: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2006

у справі №А-17/225

за позовом Івано-Франківського обласного центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача СК "Світанок"

про визнання нечинним рішення №71 від 20.10.2003 про списання безнадійного податкового боргу, -

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2006, позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що податковим органом безпідставно прийнято рішення про списання заборгованості за страховими внесками на випадок безробіття, як податкового боргу, оскільки зобов’язання по страхових внесках не є податковим боргом, на який поширюється дія Закону України "Про прядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", і ці страхові внески не можуть стягуватися в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) .

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач та третя особа заперечень на касаційну скаргу не надали.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Аналіз положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) №2181, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 (1533-14) № 1533 (далі – Закон України № 1533) та Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-ХП (1251-12) не дає підстав для віднесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до податків і зборів (обов'язкових платежів).

За змістом статті 67 Конституції України розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом. Таким загальним законом є Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Стаття 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлює, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений у ст. ст. 14, 15 даного Закону, є вичерпним. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (1562-12) , сплаті не підлягають.

Згідно з преамбулою Закону України № 2181 (2181-14) , цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України № 1533 (який набрав чинності з 01.01.2001), законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.

У силу п.2 розділу 8 Закону України № 1533, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з моменту вступу в силу Закону України № 1533 (1533-14) (з 01.01.2001) норми Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) у частині, що йому суперечили, не застосовуються. Хоча, зміни у Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) , якими виключено пункт 16 частини першої статті 14 Закону, що відносив до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) і збір на обов'язкове соціальне страхування, були внесені тільки Законом № 429-IV від 16.01.2003 (429-15) .

Окрім того, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) від 18.02.1997 було встановлено, що дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.

Відповідно до п.1.3 статті 1 Закону України № 2181 (2181-14) , податковий борг (недоїмка) – це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. У свою чергу, п.1.2 ст.1 Закону визначає податкове зобов'язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Страхові внески, зокрема, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) . Закон України № 2181 не може розширювати перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків на платежі, які не включені у систему оподаткування.

Стаття 8 Закону України № 1533 встановлює, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України (п. 2, п. 5 ст. 8 Закону).

Згідно з частинами 2, 3 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування", державні цільові фонди – це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.

З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Таким чином, не можна вважати зобов'язання по страховим внескам податковим боргом, на який поширюється дія Закону України № 2181, згідно його преамбули.

Включення Законом України № 2181 (2181-14) , органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів, не змінює статусу внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України № 1533 (1533-14) .

На підставі викладеного, судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття рішення №71 від 20.10.2003 про списання СК "Світанок" 1807,11 грн. заборгованості за страховими внесками на випадок безробіття, яка виникла за період з січня 2001 по травень 2003, правильними.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків оскаржених судових рішень.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, прийняли правильні рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 – без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.