22-а-3581/09 Про визнання дій протиправними та відшкодування матеріальної шкоди, завданої при виплаті грошової допомоги - 08.04.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області на постанову Роменський міськрайонний суд Сумської області від 05.11.2008р. по справі № 2-а-184/08

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області

про визнання протиправними дій та відшкодування матеріальної шкоди, завданою при виплаті грошової допомоги,

Позивач, ОСОБА_1звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд постановити рішення, згідно якого визнати протиправними дії відповідача по застосуванню при виплаті грошової допомоги за 2007, 2008 роки положень законів про бюджет, які обмежують обсяг права позивача на разову грошову допомогу, встановлений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ; стягнути з відповідача на його користь суму недоплаченої разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за 2007 рік у розмірі 1770,30 грн., за 2008 рік у розмірі 2095,00 грн. Позивач мотивував свої вимоги тим, що він є учасником бойових дій та, відповідно до чинного законодавства, має право на одержання щорічної разової грошової допомоги, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно до 5 травня в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. За 2007, 2008 роки йому фактично було нараховано та виплачено щорічну разову грошову допомогу у розмірі, значно нижчому, ніж передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що, відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України, виключно законами України про Державний бюджет України на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Позивачу проводилась виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до законів України про Державний бюджет України на відповідні роки та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05.11.2008 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області по застосуванню при виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за 2007 рік та 2008 рік у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області на його користь ОСОБА_1недоплачену щорічну разову грошову допомогу, як учаснику бойових дій, за 2007 рік у розмірі 1770,30 грн., за 2008 рік - 2095,00 грн.

Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 4, 7, 22, 23, 30, 51, 87 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 12, 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст.ст. 95, 96 Конституції України, ст.ст. 29, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року №177 (177-2004-п) "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , ст. 43 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року "Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ", пп. "б" пп.1 п.20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 (183-2008-п) "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) .

В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. В апеляційній скарзі відповідач просив суд розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідно до ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в межах апеляційної скарги), дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією відповідного посвідчення НОМЕР_1 від 24.01.2001 року (а.с.9).

Статтею 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року №367-ХІV статтю 12 (Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них) вищевказаного нормативно-правового акту було доповнено частиною 4, згідно якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Законом України від 04.07.2002 року № 52-ІV (52-15) частину 4 статті 12 було визнано частиною 5 зазначеної статті.

Починаючи з 2004 року, дія вищевказаної норми зупинялася законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так, ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено фіксований розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . При цьому, даним нормативно-правовим актом учасникам бойових дій було встановлено розмір щорічної разової грошової допомоги в сумі 280,00 грн.

Саме в такому розмірі позивачу було виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у 2007 році, що визнається сторонами по справі (а.с.10, 11).

Підпунктом "б" підпункту 3 пункту 20 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. N 183 (183-2008-п) "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) , у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 310,00 грн.

Саме в такому розмірі позивачу було виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у 2008 році, що визнається сторонами по справі (а.с.10, 11).

При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) положення ст.ст. 29, 71 п.13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" були визнані неконституційними і втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007 року. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення, в тому числі, п.20 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнані неконституційними і втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 22.05.2008 року.

Колегія суддів не враховує позицію відповідача по справі щодо його заперечень проти позову та обґрунтування вимог апеляційної скарги тим, що виплата щорічної (до 5 травня) разової грошової допомоги ОСОБА_1була здійснена правомірно у відповідності до вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) із внесеними до нього змінами, що діяли на час виплати.

Зазначена позиція та посилання відповідача на те, що відповідні рішення Конституційного Суду України, яким положення ст.ст. 29, 71 п.13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та положення підпункту "б" підпункту 3 пункту 20 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнані неконституційними, було ухвалені 09.07.2007 року та 22.05.2008 року відповідно, та зазначені положення законів втратили чинність саме з цього моменту, тобто, коли виплата вже була здійснена, а отже, дії відповідача були правомірними, не можуть бути взяті до уваги судом, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. При цьому, згідно преамбули даного нормативно-правового акту, цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Отже, норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) мають пріоритетний характер щодо норм законів України про Державний бюджет України на відповідний рік при визначенні розміру, належної до виплати, допомоги.

Зазначені норми повністю відповідають ч. 3 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Законодавцем при встановлені розміру мінімальної пенсії за віком не було передбачено обмежень щодо можливості його застосування при виплаті щорічної грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та не встановлено іншого порядку визначення розміру даної соціальної гарантії.

Також, колегія суддів зазначає, що, відповідно до резолютивних частин Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) , вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Щодо посилання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області на те, що воно не є належним відповідачем, то воно спростовується ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якої щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Крім того, питання стосунків між суб'єктами владних повноважень щодо фінансування виконання положень законів України не може погіршувати соціальний захист позивача та зменшувати розмір гарантованих йому Законом соціальних виплат.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) було оприлюднено 27.07.2007 року в Офіційному віснику України, 2007, N 52, ст. 2132, а отже, колегія суддів вважає, що саме з цього моменту позивач міг дізнатися про порушення його прав, а з відповідним позовом він звернувся до суду 14.07.2008 року (а.с.1).

Крім того, позивачем вживалися заходи щодо досудового порядку вирішення спору, а саме - 04.06.08 ним було подано до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області заяву, яка містила вимогу донарахувати та виплатити недоплачену йому суму разової грошової допомоги в тому числі і за 2007 рік (а.с.10).

Отже, заперечення відповідача проти позовних вимог про стягнення з нього недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік з посиланням на те, що ОСОБА_1пропущено строк звернення до адміністративного суду з відповідним позовом, не приймаються до уваги колегією суддів.

Отже, при виплаті ОСОБА_1щорічної грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області повинно було керуватися саме положеннями ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою встановлено розмір відповідної допомоги, виходячи з 5-кратного розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , яким встановлювалися конкретні розміри відповідної допомоги та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , разом з нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України.