Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.,Харченка В.В.

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на постанову господарського суду Запорізької області від 22.09.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Запорізької обласної державної адміністрації, Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, треті особи – КП "Мелітопольське бюро технічної інвентаризації, Мелітопольська трикотажна фабрика ТОВ "Надія", Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату при храмі святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія, про визнання частково недійсним розпорядження голови ОДА та рішення органу місцевого самоврядування, -

Доповідач Фадєєва Н.М.

До господарського суду Запорізької області звернулося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з позовною заявою про скасування п. 3 розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 353 від 04.09.2003р. в частині передачі релігійній громаді Української Православної Церкви Київського Патріархату при храмі святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія у власність колишньої культової споруди – храму за адресою м. Мелітополь, вул. О.Невського, 24 та скасування рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради № 150/4 від 24.06.2004р. "Про оформлення права власності на 21/1000 часток комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою м. Мелітополь, вул. О.Невського 24.

Постановою господарського суду Запорізької області від 22.09.2006р. відмовлено у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Запорізької області від 22.09.2006р. – без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 04.09.2003 року головою Запорізької обласної державної адміністрації видано розпорядження № 353. Згідно п. З зазначеного рішення, було передано релігійній громаді Української Православної Церкви Київського Патріархату при храмі святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія, яка утворена у м. Мелітополі, у власність колишню культову споруду - храм, розташований за адресою: м. Мелітополь, вул. О.Невського, 24

На виконання вказаного розпорядження, виконавчим комітетом Мелітопольської міської Ради прийнято рішення за № 150/4 від 24.06.2004 року "Про оформлення права власності на 21/1000 часток комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Мелітополь, вул. О.Невського, 24", на підставі якого, комунальним підприємством Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності на 21/1000 частки комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою: М.Мелітополь, вул. О. Невського, 24 за релігійною громадою Української Православної Церкви Київського Патріархату при храмі святих Рівноапостольних Кирила та Мефодія.

11.01.2003 року та 14.08.2003 року релігійною громадою УПЦ Київського патріархату при храмі святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія до Запорізької облдержадміністрації було подано заяву про передачу громаді колишньої церкви з прибудовами, розташованої за адресою: вул. О. Невського. 24, м. Мелітополь, Запорізька область. До заяви було надано: протокол № 2 загальних парафіяльних зборів від 11.08.2003 року, яким прийнято рішення про звернення із заявою про повернення культового майна; архівна довідка від 21.07.2003 року № 124, якою підтверджено належність в минулому вказаних культових споруд православній громаді; лист регіонального відділення Фонду державного майна України у Запорізькій області від 12.06.2003 року № 2718/26-201 про належність зазначеного майна до державної власності.

На підставі вказаних документів було прийняте спірне розпорядження голови облдержадміністрації від 04.09.2003 № 353.

Акт державного чи іншого органу-це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мас обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом .компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації-позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно ст. 1 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", вказаний Закон визначає між іншим обов'язки держави щодо релігійних організацій.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Законодавство чітко встановлює обов'язок відповідних органів державної влади передачу організаціям майна, яке знаходиться в державній власності. Будь-яких інших умов для можливості передачі культових споруд релігійним організаціям, чинне законодавство не містить, як не містить зобов'язань відповідних державних адміністрацій прийняти вказані споруди і будівлі до власного управління. Навпаки, Держава зобов'язала виконавчі органи, перелік яких чітко визначений законодавством, передати культові будівлі та споруди, що належить до державної власності релігійним громадам, яким належали ці будівлі на момент їх переходу у державну власність, незалежно від того в управлінні якого органу вони перебувають на момент передачі.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи заявника касаційної скарги, стосовно того, що Запорізька облдержадміністрація діяла з перевищенням повноважень, наданих їй Конституцією і Законами України. Необхідно зазначити, що Законом України "Про свободу совісті і релігійні організації" (987-12) саме облдержадміністраціям надані повноваження по передачі культового майна релігійним громадам.

Стаття 17 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" передбачає обов'язок передати у постійне користування або повернути власність релігійним громадам культове майно. Стосовно тверджень касатора про те, що спірне майно не було визнано у встановленому порядку культовим, необхідно зауважити, що чинним законодавством взагалі не передбачено порядку визнання майна культовим.

Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним, а також наступним.

Регіональне відділення Фонду державного майна України державним органом, який створюється Фондом державного майна і йому підпорядковується. Основними завданнями відділення є: організація та проведення приватизації майна, яке перебуває у державній власності, згідно з державною, республіканською (Республіки Крим) та місцевою програмою приватизації; здійснення повноважень власника щодо .майна, яке приватизується, відповідно до прийнятих ним рішень; здійснення повноважень орендодавця державного майна; організація діяльності представництв Фонду в районах і містах; забезпечення роботи єдиної комп'ютерної інформаційної мережі органів приватизації (Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 412 (412-94-п) ).

Передача майна у власність релігійній громаді та приватизація державного майна не є тотожними поняттями, оскільки мають на меті різні наслідки. Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути

покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. А передача майна релігійній громаді має на меті можливість реалізації релігійних потреб громадян, а саме сповідувати і поширювати віру.

Передачу майна релігійній громаді., не можна визначати як приватизацію, у розумінні Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , а тому погодження чи отримання дозволу органів ФДМУ не потребується. Колегія суддів жодним чином не оспорює повноваження Регіонального відділення Фонду державного майна в частині розпорядження державним майном в процесі приватизації або як орендодавця державного майна, а Закон України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) є спеціальним в частині передачі релігійних споруд, тому згода або додаткове сповіщення РВ ФДМУ не потрібне.

Як встановлено судом, законність передачі майна досліджувалась, в тому числі, в процесі проведеної прокуратурою перевірки. Результатами перевірки встановлена відсутність порушення "законодавства при передачі майна. Ці висновки підтверджені також листом Фонду державного майна України від 16.11.2006 року № 10-25-16403, який був наданий релігійною громадою.

На підставі викладеного, доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми матеріального чи процесуального права.

Судом рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуально права при вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 22.09.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. у справі № 28/85/06-АП - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.