К-30340/06 Про скасування податкових повідомлень-рішень, яким визначено суму податкового зобов’язання по земельному податку - 10.06.2008 Прийняття

В травні 2006 р. позивач – ВАТ "Енергомашспецсталь" звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Краматорську від 04.05.2006 р. № 0006501503/3/17520/10/15-3 та № 0006511503/3/17521/10/15-3.

Постановою господарського суду Донецької області від 04.07.2006 р. в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ВАТ "Енергомашспецсталь" визнало, що узгоджені суми податкових зобов’язань з податку на землю за 2002-2005 рр. були сплачені з порушенням встановлених чинним законодавством термінів.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2006 р. постанову місцевого господарського суду скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську від 04.05.2006 р. № 0006501503/3/17520/10/15-3 та № 0006511503/3/17521/10/15-3. Стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 грн. 10 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у податкового органу були відсутні правові підстави застосовувати штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення строків сплати земельного податку, які встановлені іншими законами, а саме, Законами України "Про державний бюджет України", "Про плату за землю".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ у м. Краматорську оскаржила її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2006 р. та залишити в силі постанову господарського суду Донецької області від 04.07.2006 р.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити скаргу податкової інспекції без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що ДПІ у м. Краматорську була здійснена невиїзна документальна перевірка ВАТ "Енергомашспецсталь" по питанню повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом за період з 30.09.2002 р. по 31.03.2005 р., за результатами якої складений акт від 28.09.2005 р. № 33/15-3-00210602.

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату ВАТ "Енергомашспецсталь" узгоджених податкових зобов’язань по земельному податку згідно розрахунків земельного податку за 2002 - 2005 роки, що є порушенням ст. 51 Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 рік", ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", ст. 75 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", ст. 68 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

На підставі висновків акту перевірки, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 10.10.2005 р. № 0006511503/0/46474/10/15-3, яким до позивача застосував фінансові санкції за порушення строків сплати земельного податку у сумі 960439 грн. 90 коп., у розмірі 10 відсотків, на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у сумі 96043 грн. 99 коп. та № 0006501503/0/46473/10/15-3, яким до позивача застосував фінансові санкції за порушення строків сплати земельного податку у сумі 921047 грн. 25 коп., у розмірі 20 відсотків, на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у сумі 184209 грн. 45 коп.

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ у м. Краматорську прийняла податкові повідомлення-рішення від 04.05.2006 року:

· № 0006501503/3/17520/10/15-3, яким до позивача застосувала фінансові санкції за порушення строків сплати податкового зобов’язання з земельного податку у сумі 890158 грн. 78 коп. на 41, 36, 62, 31, 42, 43, 50, 67, 88, 58, 65, 66, 33, 44, 60, 34, 35, 40, 57, 85, 39, 45 календарних днів, у розмірі 20 відсотків, на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у сумі 178031 грн. 76 коп.;

· № 0006511503/3/17521/10/15-3, яким до позивача застосувала фінансові санкції за порушення строків сплати податкового зобов’язання з земельного податку у сумі 827439 грн., 44 коп. на 6, 3, 13, 29, 30, 21, 22, 26, 25, 16, 28, 17, 14, 23, 13, 15, 20, 9 календарний день, у розмірі 10 відсотків, на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у сумі 82743 грн. 94 коп.

Суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо законності та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень податкової інспекції, виходячи з такого.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, яка діяла до внесення змін до ст. 17 згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. № 2505-ІV) земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Проте, дію частини першої статті 17 даного Закону України щодо строків сплати земельного податку платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) зупинено на 2002 рік згідно із Законом України від 20.12.2001 р. № 2905-III (2905-14) , на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.2002 р. № 380-IV (380-15) , на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. № 1344-IV (1344-15) , на 2005 рік - згідно із Законом України від 23.12.2004 р. № 2285-IV (2285-15) .

Згідно ч. 3 ст. 51 Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 рік", ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", ст. 75 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", ст. 68 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" орендна плата за земельні ділянки та земельний податок сплачуються платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом апеляційної інстанції при визначенні терміну сплати земельного податку не враховано, що пунктом 1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс) встановлено, що бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Зі змісту пункту 3 частини 1 статті 4 Кодексу випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 2 Кодексу доходи бюджету – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов’язань для визначеного кола суб’єктів і звільнення окремих суб’єктів господарювання від сплати певних видів податків, тощо.

Таким чином, у 2002, 2003, 2004, 2005 роках платники земельного податку повинні були сплачувати земельний податок щомісячно рівними частками до 30 числа місяця, наступного за звітним.

В процесі судового розгляду справи факт несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на землю визнаний позивачем.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про неправомірність застосування податковим органом у спірних правовідносинах пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання зі сплати земельного податку.

Згідно преамбули Закону України "Про плату за землю" від 3 липня 1992 року (2535-12) № 2525-ХІІ, цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Статтею 25 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про плату за землю" за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України (2768-14) та законами України.

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Враховуючи межі застосування Закону України "Про плату за землю" (2535-12) та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України "Про плату за землю" (2535-12) є загальною з цих питань.

Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф.

Наведені обставини свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та спростовують його висновки щодо порушення місцевим господарським судом норм матеріального права при вирішенні даного спору.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську задовольнити.

Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2006 р., а постанову господарського суду Донецької області від 04.07.2006 р. залишити в силі.