Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.

розглянувши касаційну скаргу Приватної продюсерської фірми "Тавр"

на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.06.2006 року

та постанову Господарського суду Запорізької області від 28.12.2005 року

по справі № 1/1/492-1/7/675-АП

за позовом Приватної продюсерської фірми "Тавр"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

третя особа Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання недійсним рішення, -

Приватна продюсерська фірма "Тавр" звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним рішення № 268-26-23-20492637 від 26.04.1998р.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 28.12.2005 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.06.2006 року у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Суди мотивували свої рішення тим, що згідно вироку з кримінальної справи, посадова особа приватної фірми при складанні документів для податкового звіту за лютий 1999 року внесла в офіційні документи завідомо неправдиві відомості. В наданій до податкового органу декларації про прибуток позивача містились неправдиві відомості про валові витрати та валовий прибуток підприємства, що стало підставою для нарахування фінансових санкцій з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення ч. 2 ст. 71, ч. 4 ст. 72, ч. 3 ст. 159 КАС України, п.п. 7.2, 7.3, 7.4 Наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997 р. (z0250-97)

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Запоріжжі була проведена перевірка Приватної продюсерської фірми "ТАВР" з питань правильності та повноти нарахування та сплати в бюджет ПДВ та податку на прибуток за період з 01.01.1999 року по 31.12.1999 року, за результатами якої складено акт № 53 від 26.04.2000 року.

Згідно акту перевірки, встановлено порушення з боку позивача п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, п.9 р.3 Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 334 від 13.10.1997 року., п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Приватна продюсерська фірма "Тавр" в особі директора Федосова Г.Ф. з одного боку та ТОВ "Ника-Квадро" в особі директора Горобчик Н.І. з другого боку, уклали договір б/н від 08.02.1999 року, відповідно до якого позивач організував концерт групи "ДДТ" в ДС "Юність" 26.02.1999 року. Виручка від реалізації концертних квитків склала 46435грн. Перевіркою встановлено, що фактично в касі підприємства оприбуткована сума 21949грн., в результаті чого, в касу підприємства не оприбуткована сума виручки в розмірі 24486 грн., в т.ч. ПДВ 4081 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийнято рішення №268-26-23-20492637 про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування в сумі 134954 грн. 45 коп.; податок на прибуток в сумі 4447 грн. 95 коп.; податок на додану вартість в сумі 8067 грн.50 коп., не оприбуткована в касу підприємства готівка — 122430 грн.

27.08.2004 року за заявою позивача, Державною податковою інспекцією прийнято рішення № 13 про списання безнадійного податкового боргу в сумі 121834 грн.70 коп. (штрафні санкції, нараховані згідно рішення № 268-26-23-20492637).

Визнання недійсним рішення №268-26-23-20492637 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі було предметом судового позову по цій справі.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вказаного закону, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Згідно п. 16.1, 16.2 ст. 16 цього ж закону, платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13,7.14,14.1,16.8,16.9 та статті 6 цього Закону.

Таким чином суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог в частині виявлення порушення з боку позивача п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо неправомірного зменшення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період січень-грудень 1999 року, колегія суддів підтримує позицію судів попередніх інстанцій, зважаючи на приписи п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів щодо правомірності застосування відповідачем санкцій, визначених п. 1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 р. (436/95) (із змінами та доповненнями) за неоприбуткування в касу підприємства грошових коштів в сумі 24486 грн.

Суди обґрунтовано, враховуючи положення ст. 69, 70, 72 КАС України визнали правомірність прийнятого відповідачем рішення №268-26-23-20492637, взявши до уваги вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.10.2000 року, який в силу приписів ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для суду у цій справі.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.06.2006 року та постанову Господарського суду Запорізької області від 28.12.2005 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Приватної продюсерської фірми "Тавр" залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14.06.2006 року та постанову Господарського суду Запорізької області від 28.12.2005 року по справі №1/1/492-1/7/675-АП залишити без змін.

Справу № 1/1/492-1/7/675-АП повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.