Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 р.

та постанову господарського суду Одеської області від 08.06.2006 р.

у справі № 14/113-06-3160А господарського суду Одеської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області

про скасування рішення, -

Постановою господарського суду Одеської області від 08.06.2006 р. у справі № 14/113-06-3160А задоволено позовні вимоги ТОВ "Веста Сервіс" про скасування рішення ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області № 0000112330/0 від 24.02.2006 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 29085,75 грн. Стягнуто з ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області на користь ТОВ "Веста Сервіс" витрати по сплаті держмита в сумі 85 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відомості на відпуск палива, які видав позивач покупцям в підтвердження здійсненої ними попередньої оплати палива в безготівковій формі, не є платіжним документом в розумінні ст. ст. 2, 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. ст. 1, 4 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 р. постанову місцевого господарського суду змінено та викладено п. 3 резолютивної частини постанови в слідуючій редакції: "Стягнути з Держбюджету України через УДК в Одеській області на користь ТОВ "Веста Сервіс" 85 грн. витрат по держмиту". В іншій частині постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СДПІ у Приморському районі м. Одеси була здійснена перевірка ТОВ "Веста Сервіс" щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового і безготівкового обліку суб’єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт № 15532077/23-60 від 16.02.2006 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Веста Сервіс" вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яке полягало в не проведенні розрахункових операцій в безготівковій формі на загальну суму 5817,15 грн. через РРО.

На підставі висновків акту перевірки, 24.02.2006 р. ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області було прийнято рішення № 0000112330/0 від 24.02.2006 р. про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 29085,75 грн.

Відповідно до пункту 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( Закон від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ (1776-14) ) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

На території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника ( частина 1 ст.12 цього Закону).

Згідно частини 1 ст. 13 названого Закону вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою КМ України від 18.02.2002 р. № 199 (199-2002-п) , уповноважено Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом встановлювати додаткові, порівняно із встановленими зазначеною постановою, вимоги щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування.

Пунктом 2 Положення про Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, затвердженого постановою КМ України від 24.01.1997 р. № 81 (81-97-п) , чинною до скасування постановою КМ України від 21.12.2005 р. № 1231 (1231-2005-п) , зазначена Державна комісія визначена постійно діючим органом при Кабінеті Міністрів України.

Протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 р. № 13 (vg013229-02) затверджені "Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій". Пунктом 15 цих Технічних вимог встановлено, що в режимі реєстрації відпускання пального ЕККА повинен забезпечувати у єдиному нерозривному технологічному процесі: управління відпусканням пального; реєстрацію об’єму (в літрах) та вартості (у гривнях) відпущеного пального кожного найменування окремо за готівкою та кожною безготівковою формами оплати; відображення на індикаторі оператора стану кожного роздавального крана паливно-роздавальної колонки, а також для кожної замовленої дози – поточної інформації про об’єм відпущеного пального (у літрах) через цей роздавальний кран; дебетування платіжних карток; друкування платіжних чеків установленої форми, які додатково містять номери паливно-роздавальних колонок, через які здійснювалося відпускання пального, об’єм (у літрах ) і вартість (у гривнях) фактично відпущеного пального. При попередній оплаті (оплата пального, яка проводиться перед початком його відпускання) друкування чека повинно здійснюватися до початку відпускання пального, при оплаті за фактично відпущене пальне – після закінчення його відпускання (встановлення роздавального крана в паливно-роздавальну колонку) (пункт 16 Технічних вимог).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що операції по відпуску пального на АЗС, в тому числі попередньо оплаченого, повинні проводитися через реєстратор розрахункових операції, який відповідає спеціально встановленим вимогам щодо конструкції, забезпечує реєстрацію відпускання пального та виключає можливість останньої без фіксації фіскальним блоком інформації про об’єм відпущеного пального та його вартості.

З огляду на це, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідає встановленим обставинам справи.

Наведені обставини свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а тому оскаржені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Згідно статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 КАС України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене вище, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 р. та постанову господарського суду Одеської області від 08.06.2006 р. скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.