К-29389/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (ПДВ) - 10.06.2008 Прийняття

ПТ "Айварс"звернулось до ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000632200/2 від 24.02.2006 про донарахування платнику податку податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 999,50 грн., в тому числі 6663 грн. – основного платежу та 3331,50 грн. – штрафних санкцій.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 16.05.2006 у справі №20-3/054 позов задоволено.

ПостановоюСевастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 24.10.05 по 04.11.05 ДПІу Ленінському районі м. Севастополя проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку з питань дотримання повним товариством "Айварс" вимог валютного та податкового законодавства України за період з 01.07.02 по 30.06.05.

В ході проведення перевірки співробітниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя виявлені порушення повним товариством "Айварс" підпункту 4.1 статті 4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилося у невключені в базу оподаткування податком на додану вартість збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій по продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінних каменів, в результаті чого ПТ "Айварс" був занижений податок на додану вартість у липні-грудні 2002 року у розмірі 1518,00 грн., січні - грудні 2003 року у розмірі 2064,00 грн., у січні-грудні 2004 року у розмірі 2535,00 грн. та у січні - липні 2005 року у розмірі 1502,00 грн.

За результатами перевірки, на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000632200/2 від 24.02.2005 про визначення ПТ "Айварс" суми податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 9994,50 грн., з яких 6663,00 грн. - сума основного боргу, 3331,50 грн. - штрафні санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в порядку апеляційного узгодження до податкових органів міста Севастополя, проте скарги позивача відхилені.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4.1. статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", до бази оподаткування податком на додану вартість включаються також загальнодержавні збори (обов'язкові платежі) згідно із законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння.

Ставка даного збору та об'єкт оподаткування ним, визнані пунктом 5 статті 2 та пунктом 7 статті 4 вищеназваного Закону.

В матеріалах справи відсутні докази того, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування із продажу ювелірних виробів із золота, за перевіряємий період позивачем віднесено до об'єкта оподаткування податком на додану вартість. Також, не вбачається доказів того, що по донарахованому вищеназваному збору до ціни проданих ювелірних виробів із золота, позивачем формувалось податкове зобов'язання по податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається зі змісту касаційної скарги, позивач наголошує на тому, що Закон України "Про ПДВ" (168/97-ВР) носить загальний характер і не може поширюватися на правовідносини по торгівлі ювелірними виробами.

Проте таке твердження відповідача є помилковим враховуючи таке.

Відповідно до преамбули Закону України "Про ПДВ" цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Положення п.п. 3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачають операції, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість .

Положення ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачають операції, що звільнені від оподаткування .

Таким чином, законодавець чітко встановив в яких випадках платник податку на додану вартість звільняться від оподаткування, а також які операції не є об'єктом оподаткування.

Матеріали справи не містять доказів того, що діяльність позивача не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість або що позивач звільнень від оподаткування податок на додану вартість.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєвазадоволенню не підлягає, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 у справі №6/411-06 – залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу ПТ "Айварс" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 у справі № 20-3/054 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.