Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді Бутенка В.І.,

суддів: Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

при секретарі: Мацюк Т.С.,

за участю представника Кіровоградської митниці Степанова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за касаційною скаргою прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року у справі за позовом прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської митниці до ОСОБА_1 про стягнення митних платежів за ввезення автомобіля, -

У вересні 2000 року заступник прокурора Кіровоградської області звернувся до суду із зазначеним позовом в обґрунтування якого вказував, що за зверненням відповідача 14.06.1998 року Кіровоградською митницею був оформлений автомобіль марки "Тойота Ленд Круйзер", 1997 року випуску, як автомобіль, що ввезений на територію України при переселенні на постійне місце проживання. При цьому, відповідачем було сплачено митний збір у розмірі 30,59 грн.

Оскільки відповідач не мав права на пільги, то прокурор просив стягнути з нього на користь Кіровоградської митниці мито в розмірі 5282,38 грн., акциз у такому ж розмірі та податок на додану вартість у розмірі 12317,07 грн., а всього - коштів на суму 22881,83 грн.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від

13-14 листопада 2002 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 липня 2003 року, в задоволенні позову прокурора Кіровоградської області було відмовлено.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 листопада 2003 року прокуратурі відмовлено в поновленні строку на касаційне оскарження вищезазначених судових рішень.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2003 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року, апеляційне подання заступника прокурора Кіровоградської області на ухвалу від 20 листопада 2003 року було залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку апеляційного оскарження.

Не погоджуючись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, прокуратура Кіровоградської області звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу районного суду від 11 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду від 26 лютого 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Листом Верховного Суду України від 15.11.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 292 ЦПК України 1963 року, чинного на момент розгляду справи, апеляційні скарги, апеляційне подання прокурора на ухвали суду першої інстанції подаються протягом п'ятнадцяти днів з наступного дня після їх ухвалення.

Статтею 87 цього ж Кодексу передбачено, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга або необхідні для суду документи чи грошові суми здано на пошту.

Аналогічні положення закріплені в статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України.

Залишаючи без розгляду апеляційне подання заступника прокурора Кіровоградської області на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.11.2003 року, суд першої інстанції виходив з того, що його подано з пропуском 15-денного терміну, визначеного ст. 292 ЦПК України 1963 року.

З такими висновками погодилась і колегія суддів апеляційного суду.

Між тим, з матеріалів справи видно, що прокуратура направила подання до суду першої інстанції 05.12.2003 року, про що свідчить відмітка поштового відділення на конверті, а 09.12.2003 року вказане відправлення надійшло до суду.

При цьому, вирішуючи питання щодо дотримання процесуальних строків, суд першої інстанції помилково взяв за основу дату реєстрації подання у канцелярії суду, що не узгоджується з положеннями ст. 87 ЦПК України 1963 року.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с. 271, 272).

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій щодо пропуску заявником процесуального строку не ґрунтується на вимогах закону чинного на момент розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення ним незаконного рішення.

Апеляційна судова інстанція вказані порушення закону залишила поза увагою.

За таких обставин, згідно вимог ст. 227 КАС України, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для вирішення у відповідності із вимогами закону питання про прийняття апеляційного подання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокуратури Кіровоградської області задовольнити.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційного подання.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.