Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Брайка А.I., Бившевої Л.I., Костенка М.I., Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2005 р.

у справі № 29/251 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТехНова"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та податкових вимог

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.12.2004 р., залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2005 р., позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПI у Подільському районі м. Києва від 13.06.2002 р. № 00032234/0, від 12.08.2002 р. № 00032234/2 про визначення ТОВ "ТехНова" податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4150880,00 грн., в тому числі 2764100,00 грн. - основний платіж та 1386780,00 грн. - штрафні санкції, від 13.06.2002 р. № 00033234/0, від 12.08.2002 р. № 00033234/2 про визначення ТОВ "ТехНова" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2777135,00 грн., в тому числі 1854739,00 грн. - основний платіж та 922396,00 грн. - штрафні санкції, першу податкову вимогу від 12.08.2002 р. про сплату податкового боргу в сумі 6772629,38 грн. та другу податкову вимогу від 25.09.2002 р. про сплату податкового боргу в сумі 9443725,31 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на підтвердження первинними документами операцій з поставки позивачу підприємством "Союз" Всеукраїнської громадської асоціації "Союз організацій інвалідів України" /ВГО СОIУ/ на підставі договорів від 09.03.2001 р., від 01.06.2001 р., від 31.07.2001 р., які не визнані недійсними в установленому законом порядку, та податкових накладних від 14.03.2001 р. №РН-314, від 09.06.2001 р. № 1066, від 31.07.2001 р. № 1374 підшипників качання роликових на загальну суму 10920000,00 грн., в тому числі ПДВ 1820000,00 грн., оплата за які позивачем була здійснена в повному розмірі поставки. Визнавши доведеним факт використання позивачем придбаних підшипників у власній господарській діяльності шляхом продажу на експорт ТОВ "Рімеко-сервіс" та ТОВ "Кларіант", резидентам Російської Федерації, від яких поступила валютна виручка на рахунок позивача, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до валових витрат вартості підшипників та до податкового кредиту сплачену постачальнику в ціні придбання суму ПДВ.

Крім того, суд виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 12.08.2002 р. № 00032234/2 та № 00033234/2, а також перша і друга податкові вимоги прийняті податковою інспекцією поза межами процедури адміністративного оскарження, яка закінчилася з прийняттям ДПА у м. Києві рішення від 29.07.2002 р. № 29993/10/25-0014 про скасування податкових повідомлень-рішень ДПI у Подільському районі м. Києва від 13.06.2002 р. № 00032234/0 та № 00033234/0 за результатами розгляду скарги позивача.

В касаційній скарзі ДПI у Подільському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій пунктів 5.1, 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Заперечуючи проти касаційної скарги, ТОВ "ТехНова" просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 4 ст.7 КАС України (2747-15) принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкрита в частинах четвертій та п'ятій ст.11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку. суду не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Вимога щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності як підстави для оцінки судом доказів встановлена і ст.. 43 ГПК України (1798-12) , за правилами якого здійснено розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів / робіт, послуг /, які придбаваються, виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IУ (2505-15) , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених / нарахованих / платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів / робіт. послуг /, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва / обігу / та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, право на зменшення об'єкта оподаткування за рахунок валових витрат та право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів / робіт, послуг / /основних фондів, нематеріальних активів - для податкового кредиту /, в ціні яких платником податку - покупцем сплачений / нарахований / податок на додану вартість та вартість яких відноситься до валових витрат / підлягає амортизації - для податкового кредиту /.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з факту придбання позивачем у підприємства ВГО СОIУ "Союз" підшипників качання роликових на загальну суму 9960418,00 грн., в тому числі ПДВ 1660070,00 грн., сплати вартості постачальнику придбаних підшипників та використання останніх у власній господарській діяльності.

Висновок суду щодо придбання позивачем підшипників у зазначеного постачальника, однак, зроблений без повного з'ясування обставин справи.

Так, обгрунтовуючи правомірність виключення 9110200,00 грн. із сум валових витрат, задекларованих позивачем за I, II, III квартали 2001 року, та 1820000,00 грн. із сум податкового кредиту, задекларованих за березень, червень та липень 2001 року, ДПI посилалась на не підтвердження факту поставки підшипників по ланцюгу до виробника, оскільки один з постачальників підшипників згідно первинних документів підприємству ВГО СОIУ "Союз" - ТОВ "Світлана" ліквідовано за рішенням засновників від 05.02.2002 р.; приватне підприємство "Укрюніон", як постачальник підшипників ТОВ "Т.Т.Мюзик", другому контрагенту підприємства ВГО СОIУ "Союз", не подає податкової звітності з червня 1999 року, а його установчі документи рішенням Бориспільського міського суду Київської області від 19.07.2000 р. визнані недійсними; розрахунок за поставлені підшипники між ТОВ "Т.Т.Мюзик" та ПП "Укрюніон" здійснено у вексельній формі; Херсонський державний підшипниковий завод, вказаний як завод-виробник підшипників у вантажній митній декларації від 28.08.2001 р. № 10000/1/513239, за якою позивач експортував підшипники, не існує; вітчизняним виробником підшипників є ВАТ "Луцький підшипниковий завод", основним споживачем якого / 85,7% обсягу реалізації в 2000 році та 87,3% обсягу реалізації в 2001 році / є ВАТ "Чернігівавтодеталь", яким придбані підшипники використані виключно для виробничих потреб.

Ці доводи ДПI, однак, не були взяті до уваги судами першої інстанції, які помилково вважали первинні документи, на підставі яких позивач відтворив операцію з придбання підшипників у бухгалтерському та податковому обліку, єдиними достатніми доказами для підтвердження факту поставки підшипників. Разом з тим, чинним законодавством не встановлені вимоги щодо допустимості доказів, якими можуть доказуватися зазначені обставини, а відтак у суду не було законних підстав не взяти до уваги доводи відповідача та не дати їм належної оцінки.

Судом також не було взято до уваги, що сума валютної виручки, отриманої позивачем від експорту підшипників складає 9162151,58 грн. / а.с. 157 т. 1 /, тоді як ціна, сплачена позивачем постачальнику, склала 10920000,00 грн.

Відповідно до пункту 18 Положення / стандарту / бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 (z0027-00) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2001 р. за № 27/4248, податки, збори, інші передбачені законодавством обов'язкові платежі / крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг / визначені як загальногосподарські витрати.

Реальні витрати позивача, понесені у зв'язку з придбанням підшипників, відповідають ціні, сплаченій позивачем постачальнику.

Укладаючи зовнішньоекономічні контракти від 25.04.2001 р. та 10.08.2001 р., позивач погодився з умовами продажу підшипників за ціною, що не покрила його витрат у зв'язку з їх придбанням на внутрішньому ринку, при тому що тривалість часу, який пройшов між придбанням та експортом підшипників не міг істотно вплинути на зміну ціни на один і той же товар.

Досягнення економічних і соціальних результатів, а також мети одержання прибутку, визначених частиною 2 ст.3 Господарського кодексу України (436-15) визначальними характеристиками підприємництва, передбачає розсудливість у визначенні розміру витрат при здійсненні господарської операції у їх співвідношенні з очікуваним доходом.

З огляду на укладення позивачем договорів купівлі-продажу підшипників на умовах гірших з точки зору витрат порівняно з умовами продажу на експорт, операції за яким згідно чинного законодавства оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, дослідженню в судовому процесі підлягали обставини стосовно дійсної мети, з якою позивачем були укладені вказані договори купівлі-продажу.

З цією метою слід було встановити, як визначена в ціні придбання підшипників сума податку на додану вартість, узгоджена позивачем як стороною в договорах купівлі-продажу та включена ним до податкового кредиту, вплинула на стан його розрахунків з бюджетом по цьому податку у березні, червні та липні 2001 року.

Згідно частини 2 ст.5 Господарського кодексу України (436-15) недопущення використання власності на шкоду людини і суспільству є однією з конституційних основ правового господарського порядку в Україні.

Створення господарюючим суб'єктом умов для отримання з державного бюджету сум податку на додану вартість не відповідає суспільним інтересам, а правочин, спрямований на досягнення такої мети, відповідно до частини 1ст. 203, частин 1 та 2 ст. 215 ЦК України (435-15) як такий, що суперечить моральним засадам суспільства, є нікчемним, тобто недійсним в силу закону.

Відсутність відповідно до закону правових наслідків за таким правочином означає відсутність будь-яких господарських операцій, здійснених на його виконання, з точки зору їх впливу на стан податкового обліку сторін цього правочину.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання / пені і штрафних санкцій / або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

При цьому рішення про скасування чи зміну раніше прийнятого рішення повинно безумовно свідчити про визнання контролюючим органом підстав для скасування чи зміни визначеного податкового зобов'язання чи податкового боргу.

Відкликання рішенням ДПА у м. Києві від 07.08.2002 р. № 3102/10/25-0014 рішення від 29.07.2002 р. № 2993/10/25-0014, прийнятого в процедурі апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань, визначених позивачу податковими повідомленнями-рішеннями від 13.06.2002 р. № 00032234/0 та № 00033234/0, не свідчить про безумовне скасування цих податкових повідомлень-рішень у зазначеній процедурі, а відтак відсутні підстави вважати ці податкові повідомлення-рішення відкликаними.

Судом не були дотримані вимоги процесуального закон, що призвело до прийняття судових рішень, які не відповідають частині 1 ст.159 КАС України (2747-15) , згідно якої судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріа льного права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні / частини друга та третя цієї статті /.

З огляду на викладені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які призвели до прийняття неправильних судових рішень, останні відповідно до ст.227 КАС України (2747-15) підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, забезпечити дотримання вимог процесуального закону при встановленні обставин справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2004р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2005р.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .