22-а-5294/09 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 07.04.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю науково –виробничого підприємства "Газтех –сервіс"на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2008 року по справі №2-а-5566/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково –виробничого підприємства "Газтех – сервіс"

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю науково –виробничого підприємства "Газтех –сервіс" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000012310/0 від 15.01.2008 року, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 55351 грн. та застосуванню штрафних санкцій у розмірі 27675,50 грн., загальною сумою 83026,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2008 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення Нововодолазької МДПІ №0000012310/0 від 15.01.2008 року в частині донарахування позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 65747,81 грн., у тому числі 43831,87 грн. за основним платежем, 21915,94 грн. за фінансовими санкціями. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування повідомлення –рішення в частині нарахування позивачу суми податкового зобов’язання податку на додану вартість та штрафних санкцій в сумі 17278,69 грн. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови ч. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем також подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови п.п.1.7 п.1 ст.1, п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 27.12.2007 року проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період 01.01.2005 року по 30.09.2007 року.

За результатами перевірки складено акт №107/23-104/32630807 від 27.12.2007 року, яким встановлено порушення вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме позивачем неправомірно, включені до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним №137 від 03.10.2005 року, виданої ТОВ "Антрацит", на суму 65300 грн., в тому числі ПДВ 10883,33 грн.. №229 від 07.08.2006 року на суму 34410 грн., в тому числі ПДВ 5725 грн., №4 від 12.01.2007 року на суму 163284 грн., в тому числі ПДВ 27214 грн., виданих ТОВ "Компанія селіон", №19 від 20.02.2007 року на суму 69114,78 грн., в тому числі ПДВ 11519,13 грн.. виданій ТОВ "Нарвал", оскільки вказані податкові накладні отримані від підприємств, свідоцтва платників податку на додану вартість яких анульовані. А саме, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Антрацит" №37661799 анульовано з моменту його внесення до реєстру, тобто - до 02.08.2004 року, свідоцтво ТОВ "Компанія Селіон" №36121846 - з 29.12.2005 року, свідоцтво ТОВ "Нарвал" №37662837 - з 26.10.2006 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000012310/0 від 15.01.2008 року, яким позивачу донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83026,50 грн. 55351 грн. за основним платежем, 27675,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом також встановлено, що підставою для прийняття ДПІ у Печерському районі м. Києва акту №6241 від 12.05.2006 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ПТФ "Антрацит"' є рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02.06.2005 року, яким визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Взаємовідносини ТОВ науково-виробничого підприємства "Газтех-сервіс" з ТОВ ПТФ "Антрацит" відбулись у жовтні 2005 року та були припинені належним виконанням.

На час видачі позивачу належним чином оформленої податкової накладної №137 від 03.10.2005 року на загальну суму 65300 грн., в тому числі ПДВ 10883,33 грн., ТОВ ПТФ "Антрацит" знаходилось в Єдиному державному реєстрі та було зареєстрованим платником податку на додану вартість. Факт здійснення господарських операцій ніхто не спростував. Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку підстави для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту відсутні.

Актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва №590 від 02.02.2007 року анульовано реєстрацію ТОВ "Компанія селіон", як платника податку на додану вартість на підставі рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 року, яким визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації.

Судом також встановлено, що податкові накладні №229 від 07.08.2006 року на суму 34410 грн., в тому числі ПДВ 5725 грн., №4 від 12.01.2007 року на суму 163284 грн., в тому числі ПДВ 27214 грн., видані позивачу ТОВ "Компанія селіон", яке на момент їх видачі значилось в Єдиному державному реєстрі та було зареєстрованим платником податку на додану вартість. Таким чином, суд дійшов висновку, що включення позивачем сум за цими податковими накладними до складу податкового кредиту у жовтні 2006 року та січні 2007 року є правомірним.

Отже, позивачем в цій частині податковий кредит сформовано з урахуванням положень п.п.7.4.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вимог п.п.7.4.5 ст.7 Закону, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За таких обставин, посилання відповідача на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02.06.2005 року та Солом'янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 року, якими визнані недійсними свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ ПТФ "Антрацит" та ТОВ "Компанія селіон" відповідно, як на доказ неправомірності оформлення податкових накладних, не приймається судом, оскільки підтверджено, що на момент господарських взаємовідносин ТОВ науково-виробничого підприємства "Газтех-сервіс" із вказаними підприємствами останні були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000012310/0 від 15.01.2008 року щодо донарахування позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 65747,81 грн., у тому числі 43831,87 грн. за основним платежем, 21915,94 грн. за фінансовими санкціями, суд першої інстанції виходив з того, що на час взаємовідносини між позивачем та контрагентами, їх свідоцтва платника податку на додану вартість не були анульовані.

Відмовляючи в іншій частині задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Нарвал" відбулись у лютому 2007 року, тобто на момент видання податкової накладної контрагент позивача не мав статусу платника податку на додану вартість, а отже і підстави для віднесення суми ПДВ 11519,13 грн. до складу податкового кредиту у позивача були відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу"завданнями органів державної податкової служби є - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно п.2 ст.11 наведеного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. При цьому слід зазначити, що пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту лише тих витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 25.2.1 пункту 25 Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. № 79 (z0208-00) зазначено, що органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних Платників податку на додану вартість за наявності відповідних підтверджуючих документів, зокрема, судового рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Пунктом 1.3.статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платником податку на додану вартість вважається особа, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно до приписів п.9.8 ст.9 зазначеного Закону реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 03.10.2005 року, на час взаємовідносини між позивачем з ТОВ "Анрацит", останній був зареєстрований, як платник податку на додану вартість, оскільки акт про анулювання його свідоцтва платника податку на додану вартість було анульовано 12.05.2006 року.

З матеріалів справи також вбачається, що станом на 07.08.2006 року та 12.01.2007 року, на час взаємовідносини між позивачем з ТОВ "Компанія Селіон", останній був зареєстрований, як платник податку на додану вартість, оскільки акт про анулювання його свідоцтва платника податку на додану вартість було анульовано 12.02.2007 року.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду про неправомірне донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Антрацит" 03.10.2005 року на суму 65300 грн., в тому числі 10883,33 грн., з ТОВ "Компанія селіон" 07.08.2006 року на суму 34410 грн.. в тому числі ПДВ 5725 грн., 12.01.2007 року на суму 163284 грн., в тому числі ПДВ 27214 грн.

Стосовно донарахування позивачу, суми податку на додану вартість по податковій накладній №19 від 20.02.2007 року на суму 69114,78 грн., в тому числі ПДВ 11519,13 грн., виданій ТОВ "Нарвал", колегія суддів зазначає, що відповідно до акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.10.2006 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №54/15-9 реєстрація ТОВ "Нарвал", як платника ПДВ анульована до видачі останнім податкової накладної позивачу, а отже у позивача були відсутні підстав для віднесення суми ПДВ 11519,13 грн. за цією податковою накладною до складу податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду про відмову в задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційні скарги Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю науково –виробничого підприємства "Газтех –сервіс"–залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2008 року по справі №2-а-5566/08/2070–без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.