Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від позивача – Чуб І.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Ніжинської ОДПІ Чернігівської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2006 року по справі № 17/61 за позовом Ніжинської ОДПІ Чернігівської області до Державного підприємства "Ніжинський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення податкового боргу.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 22 грудня 2005 року позовні вимоги Ніжинської ОДПІ Чернігівської області до ДП "Ніжинський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення податкового боргу – задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 березня 2006 року, постанова суду першої інстанції скасована та постановлена нова – про відмову в задоволені позову.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, позивач 20 березня 2006 року звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою вищого адміністративного суду України від 30.10.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Ніжинська ОДПІ Чернігівської області просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В судовому засіданні 05.06.2008 року, яке було призначено для розгляду касаційну скаргу Ніжинської ОДПІ, її представником подано заяву про відмову від позову.

Судові рішення необхідно визнати такими, що втратили законну силу та закрити провадження по справі з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 51 КАС України, крім прав та обов’язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.

Стаття 219 КАС України передбачає, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2, 4 статті 112 зазначеного Кодексу про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Статтею 228 цього ж Кодексу передбачені підстави для закриття провадження у справі в суді касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу (частина 1); суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані (частина 2).

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що не можна вважати правомірним перерахування податковим органом за власною ініціативою коштів, направлених підприємством на погашення своїх податкових зобов’язань, в рахунок погашення податкового боргу ДП "Ніжинський комбінат хлібопродуктів" по вказаних податку на додану вартість за період з 30.06.2004 року по 31.10.2005 року та плати за землю за період з 30.12.2004 року по 01.08.2005 року, оскільки позивач у платіжних дорученнях чітко визначив вид платежу.

Таким чином, правомірним є висновок апеляційного суду щодо безпідставності визначення податковим органом спірної суми у якості податкового боргу по сплаті податків, суми зобов’язань своєчасно перераховані (сплачені) відповідними платіжними дорученнями.

Враховуючи встановлене, суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволені позову Ніжинської ОДПІ Чернігівської області до ДП "Ніжинський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення податкового боргу в сумі 131 253 грн. 35 коп.

Приймаючи відмову від позову відповідно до частини 1 статті 51, статті 219 КАС України, суд касаційної інстанції враховує, що Державне підприємство "Ніжинський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з державного матеріального резерву не заявило заперечень проти задоволення заяви позивача про відмову від адміністративного позову, а також те, що така відмова не суперечить вимогам закону і не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

З огляду на зазначене та керуючись ч. 1 ст. 51, ч.ч.2, 4 ст.ст. 112, 157, 219, 221, ч.2 ст. 228, ст. 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Прийняти відмову Ніжинської ОДПІ Чернігівської області від позову.

Визнати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2006 року, такою, що втратила законну силу, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.