Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Мойсюка М.І., Юрченка В.В.

секретар: Мудрицька Ю.В.

за участю представника позивача - Петриченка О.П. та представника третьої особи - Темника О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Джемієт" до Масандрівської селищної ради, треті особи : акціонерне товариство закритого типу "Джемієт" та Фонд майна Автономної Республіки Крим про спонукання надати в оренду земельну ділянку за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Джемієт" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2006 року та на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року,

У липні 2005 року закрите акціонерне товариство "Джемієт" звернулося до суду з адміністративним позовом до Масандрівської селищної ради про спонукання відповідача надати в довгострокову оренду земельну ділянку розміром 11 га курортно-рекреаційного призначення за адресою : м.Ялта, п.Схід, вул. Аврори,30 та 0,74 га пляжної території з набережною згідно плану землекористування наданих для будівництва та експлуатації Бізнес-Центру з готельним комплексом в п.Восход, смт. Масандра у м.Ялта. Після уточнення позовних вимог позивач просив суд визнати недійсним державний акт від 25 лютого 2000 року на право користування земельною ділянкою 11,0 га, який виданий спільному Українсько-Російському підприємству "Джемієт" відповідно до рішення виконавчого комітету Масандрівської селищної ради від 21 липня 1993 року №169 для будівництва та експлуатації Бізнес-Центру з готельним комплексом та був зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №15; визнати недійсним рішення виконавчого комітету Масандрівської селищної ради від 21 липня 1993 року №169 відповідно до якого спільне Українсько-Російське підприємство "Джемієт" отримало державний акт від 25 лютого 2000 року на право користування земельною ділянкою 11,0 га; зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір оренди на 11 га земель курортно-рекреаційного призначення за адресою : м.Ялта, п.Схід, вул. Аврори, 30 та 0,74 га пляжної території з набережною згідно плану землекористування виданих для будівництва та експлуатації Бізнес-Центру з готельним комплексом в смт. Схід, смт.Масандра у м.Ялта. Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач в порушення ст. 123 Земельного Кодексу України не розглядає заяву позивача про надання зазначених земельних ділянок в оренду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року залишена без змін постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2006 року, якою в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вважають, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, а саме : судом першої інстанції порушені норми ст.ст. 147, 150 Конституції України, постанова суду належним чином не мотивована, не всі позовні вимоги розглянуті, клопотання позивача щодо зупинення провадження були проігноровані; суд апеляційної інстанції не дослідив всіх доказів та обставин по справі та не надав їм належної правової оцінки та залишив поза увагою клопотання щодо зупинення провадження у справі.

Третя особа, в своїх заперечення на касаційну скаргу, просила суд закрити провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 18 червня 1991 року виконавчим комітетом Севастопольської міської ради народних депутатів було прийнято рішення №12/1191 про надання забудовнику - позивачу в постійне користування земельну ділянку площею 5,52 га зі складу земель міста для будівництва гаража по Фіолетовському шосе. Пунктом 2 вказаного рішення забудовника зобов'язано оформити відвід земельної ділянки в натурі у встановленому законом порядку та надати по закінченню будівництва та освоєння земельної ділянки до головного управління архітектури та градобудівництва виконавчу зйомку наданої земельної ділянки.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №739-р від 3 травня 1999 року, у зв'язку з не вступом позивача в права землекористувача у встановленому порядку, рішення відповідача від 18 червня 2006 року визнано таким, що втратило силу, земельну ділянку було визначено вважати землею запасу, а позивача було зобов'язано звільнити займану земельну ділянку.

У грудні 2002 року відповідачем було прийняте рішення про надання згоди на розробку проекту відводу земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 та 22 жовтня 2003 року відповідачем було прийняте оскаржуване рішення про затвердження проекту відводу для будівництва автостоянки із автосервісом і передачу в оренду земельної ділянки ОСОБА_1

Постановляючи рішення суди виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції. Проте з такими висновками погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посада чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судами встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з рішенням виконавчого комітету Масандрівської селищної ради щодо надання права користування земельною ділянкою Українсько-Російському підприємству "Джемієт".

Предметом спору в даній справі є право користування земельною ділянкою між закритим акціонерним товариством "Джемієт" та акціонерним товариством закритого типу "Джемієт".

Визначаючи критерії належності спору до адміністративної юрисдикції, слід враховувати не тільки критерії розмежування юрисдикції за суб'єктним складом та предмету спору, а також з'ясовувати про яке право йдеться у спірних правовідносинах та чи немає спору про права. У даній справі між суб'єктами господарювання існує спір про право користування земельною ділянкою, що в свою чергу виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Враховуючи положення п.4 ч.1 ст. 230 КАС України усі ухвалені в даній справі судові рішення підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 228, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Джемієт" задовольнити частково.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2006 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі закрити.

Справу направити до господарського суду першої інстанції для розгляду в порядку ГПК України (1798-12) .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.