Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Ілюхіної Г.П.,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.

за участю представників сторін:

представник позивача, Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АРК- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Господарський суд Автономної Республiки Крим (суддя Іллічов М.М. ) від 20.01.09 по справі № 2-12/13216.1-07А/5002

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АРК (вул. Українська 44,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 901, 36 грн.,-

Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосія АР Крим звернулося до суду першої інстанції з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з позовом щодо стягнення боргу у загальній сумі 901,36 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року № 2-12/13216.1-2007А (суддя - Іллічов М.М.) позовні вимоги Управління Пенсійного Фонду України в м.Феодосія АР Крим задоволені.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія заборгованість у сумі 901,36 грн.

Не погодившись з рішенням суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції визнати не чинною та закрити провадження у справі.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального права а також не були взяті до уваги всі обставини справи.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляну справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів розглянувши справу, встановила наступне.

ОСОБА_1 був зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця Кіровською райдержадміністрацією, що підтверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

Також фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Феодосії у якості платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії був наданий розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005 рік, згідно з яким було нараховано 1153,28 грн. внесків, з яких відповідачем було сплачено 251,92 грн. авансових сум.

06.04.2006 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосії на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу на суму 901,36 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що сплата Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування авансових платежів, не звільняє його від сплати страхових внесків у розмірі 32% у відповідності до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) .

Станом на 01.01.2007 року згідно акту звірки між позивачем та відповідачем узгоджена заборгованість позивача у сумі 901,36 грн.

Згідно з пунктом 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (z0064-04) суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції (z0064-04) , вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимоги про сплату недоїмки в тому числі, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмки зі сплати страхових внесків.

Відповідач не надав суду доказів відсутності за ним заборгованості зі сплати страхових внесків.

Згідно зі статтею 5 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV (1058-15) ), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом (1058-15) , або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи і структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 Закону N 1058-IV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону N 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону N 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і сплати таких внесків або звільнення від сплати.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Статтею 19 Закону N 1058-IV установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п. 1 частини першої ст. 198, ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року № 2-12/13216.1-2007А - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з часу проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.