Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

У січні 2006 року Державна інспекція з контролю за цінами в Тернопільській області звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М’ясопереробний завод "Добробут" про стягнення 103140,00 грн. – економічної санкції за порушення державної дисципліни цін.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 18.04.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р., позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленим по справі рішенням суду апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "М’ясопереробний завод "Добробут" звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права відповідач ставить питання про скасування ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. і направлення справи для продовження розгляду до того ж суду.

Так, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог Прикінцевих та перехідних положень КАС України (2747-15) продовживши розгляд справи, що була розглянута по першій інстанції за Господарським процесуальним кодексом (1798-12) , в порядку адміністративного судочинства.

У своєму запереченні на касаційну скаргу Державна інспекція з контролю за цінами в Тернопільській області вважає вимоги скаржника такими, що суперечать вимогам чинного законодавства зважаючи на те, що позивач, як сторона у справі, є урядовим органом державного управління, який наділений повноваженнями у сфері реалізації функцій державної виконавчої влади. А отже спори, в яких він виступає однією із сторін, не можуть розглядатися в порядку господарського судочинства. Тому ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. просить залишити без змін, а вимоги скаржника без задоволення.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень першої та апеляційних інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції. Справа направляється до суду апеляційної інстанції на розгляд, якщо порушення допущені цим судом.

Згідно матеріалів справи господарським судом Тернопільської області 18.04.2006р., тобто під час дії Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , адміністративний спір розглянутий в порядку господарського процесуального законодавства.

Львівський апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду, в порушення вимог ст. 99 ГПК України, яка передбачає перегляд справ за правилами розгляду цих справ судами першої інстанції, справу, яка розглядалася в порядку господарського процесуального законодавства, розглянув за правилами іншого - адміністративного судочинства. При цьому наголосивши, що прийняття місцевим господарським судом рішення у справі в порядку господарського судочинства не може бути підставою для скасування законного по суті рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з вказаним висновком і вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за нормами КАС України (2747-15) , отже діяв як адміністративний суд, а тому не мав права перевіряти в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення, яке ухвалене судом першої інстанції як господарським судом, тобто судом іншої юрисдикції.

Законодавством не передбачена зміна процесуального порядку перегляду справ в апеляційних судах.

Суд апеляційної інстанції допустив порушення процесуального закону, які не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, а тому його рішення підлягає скасуванню.

За таких обставин доводи скаржника спростовують висновки суду апеляційної інстанції та вказують на порушення апеляційним судом норм процесуального законодавства, тому касаційну скаргу в частині направлення справи до апеляційного суду для нового розгляду задовольнити, а в частині розгляду за нормами ГПК (1798-12) відмовити.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М’ясопереробний завод "Добробут" задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.