Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Сіроша М.В., суддів – Васильченко Н.В., Харченка В.В., Гончар Л.Я., Шкляр Л.Т., при секретарі Мельник І.М., за участі представника відповідача Войченка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Управління Національного банку України в Донецькій області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2006 року у справі за позовом Управління Національного банку України в Донецькій області до закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення, -

Постановою Дніпропетровської області від 11 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2006 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог Управління Національного банку України в Донецькій області до закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення 340 грн. штрафу, накладеного на відповідача позивачем.

В обґрунтування суди першої та апеляційної інстанцій послалися на правомірність дій позивача та відсутність порушення чинних нормативних актів в його діях.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Управління Національного банку України в Донецькій області звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2006 року, обґрунтовуючи це порушенням норм процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти на всебічності дослідження обставин справи та вірного застосування норм матеріального права, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що з 27.03.06 по 14.04.06 Управління Національного банку України в Донецькій області здійснило перевірку Горлівської філії закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк". В ході перевірки було встановлено, що філією відповідно до заяви від 22.07.05 № 00351 на купівлю 3962500 російських рублів, наданої 22.07.05 куплено 3 962 500 рублів з метою зарахування зазначеної суми на виконання умов контракту від 19.05.05 № 684.

Зазначення коду мети купівлі валюти "04" при виконанні зазначеної операції було класифіковано позивачем як порушення Правил статистичної звітності, що подаються до Національного банку України, затверджених постановою НБУ №124 від 19.03.03р.

На підставі зазначеного порушення позивачем було винесено постанову про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства №7 від 02.06.2006 року, (а.с 16) відповідно до якої відповідача було притягнуто до відповідальності в сумі 340 грн.

Абзацом сьомим частини другої статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції застосовуються фінансові санкції (штраф) у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Згідно з абзацом дев’ятим вказаної статті санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Згідно х пунктом четвертим статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегією суддів вбачається, що згідно з викладеними вище нормами Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) обставина наявності порушення чинних Правил в діях відповідача має підтверджуватися рішенням про застосування штрафних санкцій.

Однак відповідач не звертався з позовом про визнання нечинним рішення позивача про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства №7 від 02.06.2006 року.

Надання правової оцінки вищезазначеному рішенню судами першої та апеляційної інстанцій суперечить нормам Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) стосовно розподілу обов’язку доведення, оскільки вимог про скасування рішення не заявлялося.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно т і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 232 КАС України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Управління Національного банку України в Донецькій області задовольнити.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2006 року по справі № А39/307-06 скасувати.

Позов Управління Національного банку України в Донецькій області до закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення 340 грн. штрафних санкцій згідно постанови про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства №7 від 02.06.2006 року задовольнити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.