Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від позивача – Марченко В.В.,

від відповідача – Костюк В.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ДПІ у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 18 листопада 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року по справі № 32/376-33/130 за позовом ВАТ "Кияни" до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду м. Києва від 18 листопада 2005 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року, позовні вимоги ВАТ "Кияни" до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000762390/0 від 25.06.2004 року – задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 18 квітня 2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою вищого адміністративного суду України від 18.09.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволені позову посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення – скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.

Задовольняючи вимоги ВАТ "Кияни" щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000762390/0 від 25.06.2004 року, яким позивачу на підставі п.6.1, п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 243 479,00 грн. (з них: основний платіж 162 319,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 81 160,00 грн.) суди попередніх інстанцій вважали встановленим факт вивезення товарів за межі митної території України, що на їх думку підтверджується вантажними митними деклараціями з відповідними відмітками митного органу та завірені копії авіанакладних TNT.

Відповідність товару, який був заявлений до експорту у вказаних вантажних митних деклараціях, на думку судів підтверджується безпосередньо актом перевірки, що, в свою чергу, засвідчує фактичне здійснення експорту цього товару.

З такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договорів купівлі-продажу № 26/08-010КП від 26.08.2003р. та № 26/09-01-ДК від 26.09.2003р. позивачем були придбані у ТОВ "Печора Тур" мембрани іоноселективного електрода у кількості 175 штук та 225 штук відповідно. Вартість придбаного позивачем товару відповідно складала 422 100,00 грн. (у тому числі ПДВ 70 350,00 грн.) та 542 700,00 грн. (у том числі ПДВ 90 450,00 грн.).

ТОВ "Печора-Тур" видало позивачу податкову накладну № 85 від 26.08.2003р. на суму 422 100,00 грн. (у тому числі ПДВ 70 350,00 грн.) та податкову накладну № 130 від 26.09.2003р. на суму 542 700,00 грн. (у тому числі ПДВ 90 450,00 грн.).

26.08.2003 р. між позивачем (як комітентом) та Приватним підприємством "Детройт" (як комісіонером) було укладено два договори комісії № 26/08-01-ДК та № 26/09-01-ДК на продаж мембран іоноселективного електрода загальною кількістю 400 шт. та загальною вартістю 811 475,00 грн.

На виконання зазначених договорів ПП "Детройт" уклало зовнішньоекономічні контракти з фірмою "Gilpatrick Trade Company", згідно яких було здійснено обумовлений договорами комісії від 26.08.2003 р. № 26/08-01-ДК та № 26/09-01-ДК експорт мембран іоноселективного електрода.

За умовами вказаних договорів відповідальним за транспортування є ТОВ "Аеро-експрес", яке здійснювало перевезення товару за межі митної території України.

При цьому, як встановлено в ході перевірки, посадовими особами ТОВ "Аеро-Експрес" повітряна накладна на підтвердження отримання вантажу для перевезення не надана.

Згідно із вимогами, наведеними в п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Термін "момент перетину товаром митного кордону України" визначено Митним кодексом України (92-15) .

Зокрема, п.2 ст. 1 цього Кодексу передбачено, що вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України – сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно із визначенням, наведеним в п.23 ст. 1 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях – це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов’язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі вивезення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред’явлення товарів і транспортних засобів для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.

Митний контроль закінчується у разі вивезення за межі митної території України – після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Як вже було зазначено, при переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Форма вантажної митної декларації визначається Положенням про вантажну митну декларацію затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 09.06.1997 року із змінами та доповненнями, яке також встановлює порядок її подання, оформлення, використання.

Вантажна митна декларація (далі – ВМД) згідно визначення наведеного в п.2 зазначеного Положення – це заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Пунктом 4 Положенням про вантажну митну декларацію встановлено, що митний орган не приймає ВМД для оформлення якщо, зокрема, вона заповнена декларантом з порушенням цього Положення, Інструкції про порядок заповнення ВМД.

Належно оформленою вантажну митну декларацію слід вважати тоді, коли заповнені відповідно до Інструкції усі графи і зазначена в них інформація є достовірною.

Відповідно до даних митної декларації одержувачем товарів зазначена компанія "Gilpatrick Trade Company", США.

Відповідно до інформації отриманої від ГУПМ ДПА України компанія "Gilpatrick Trade Company" була зареєстрована в Сполучених Штатах Америки 10.11.1999 року, і згідно з податковими обліками США, ця компанія ніколи не отримувала ідентифікаційного номеру роботодавця (аналог податкового номеру) і ніколи не подавала податкову звітність в цій країні.

Згідно із визначенням, наведеним в п.20 ст. 1 Митного кодексу України, нерезиденти – це юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності України.

На зазначену обставину представник відповідача наголошував і в своїх запереченнях на позовну заяву (а.с.109 том 2), але суди попередніх інстанцій належної оцінки зазначеній обставині не надали та не перевірили належним чином доводи податкового органу.

З урахуванням викладеного, судами при мотивації рішень залишено поза увагою та, відповідно, не надано належної оцінки всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.2 ст.227 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можу бути усунені судом касаційної інстанції.

Зазначені доводи відповідача також належним чином не були перевірені судами, хоча за наявності сумніву щодо наданої інформації суд згідно зі статтями 70, 71, 79 Кодексу адміністративного судочинства України мав можливість витребувати належні докази на підтвердження чи спростування наведених відповідачем фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч.2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ч.2 ст. 227, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія

Касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва задовольнити частково, постанову Господарського суду м. Києва від 18.11.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 року – скасувати, а справу передати на новий розгляд до Окружного адміністративного суд м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від позивача – Марченко В.В.,

від відповідача – Костюк В.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ДПІ у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 18 листопада 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року по справі № 32/376-33/130 за позовом ВАТ "Кияни" до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія в порядку ч.3 ст. 160 КАС України та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ч.2 ст. 227, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України,

Касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва задовольнити частково, постанову Господарського суду м. Києва від 18.11.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 року – скасувати, а справу передати на новий розгляд до Окружного адміністративного суд м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.