Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.I.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про визнання рішення незаконним та відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №3499 від 18.08.2005р. "Про дозвіл громадянину ОСОБА_1 на проведення реконструкції нежитлових приміщень на другому поверсі житлового будинку під магазин з благоустроєм арки та улаштуванням у ній вхідної групи по АДРЕСА_1 та стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2006 року це судове рішення скасовано і прийнято нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №3499 від 18.08.2005р.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду.

Особа, яка не була залучена судом першої інстанції до участі у справі - ОСОБА_3 в запереченнях на цю касаційну скаргу посилається на необгрунтованість викладених в скарзі доводів і просить відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що оскарженим рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради не порушено права і інтереси позивача.

Однак цей висновок грунтується на неповному з'ясуванні обставин справи та на помилковому застосуванні норм матеріального права, на що правильно звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №3499 від 18.08.2005р. позивачу дозволено проведення реконструкції нежилих приміщень на другому поверсі житлового будинку під магазин з благоустроєм арки та улаштуванням у ній вхідної групи по АДРЕСА_1.

Підставою прийняття вказаного рішення стали отримані позивачем необхідні дозволи на проведення реконструкції нежитлових приміщень на другому поверсі житлового будинку під магазин із благоустроєм арки та улаштуванням у ній вхідної групи, а саме: висновок Головного архітектурно-планувального управління міської ради від 08.04.05 №10/10-426, узгоджена проектно-кошторисна документація.

По проекту Позивачем отримані позитивні висновки Бабушкінської районної СЕС від 14.06.05 №62, СДПЧ-2 ГУ МНС України в Дніпропетровської області від 08.07.05 №2774/08, ДП "ДОС Укрінвестекспертизи" від 06.09.05 №1090-1628. Проектна документація була погоджена Головним архітектурно-планувальним управлінням міської ради в установленому порядку.

Однак судом апеляційної інстанції правильно звернуто увагу на те, що приймаючи рішення №3499 від 18.08.2005 року, виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради дозволив проведення реконструкції нежилих приміщень на другому поверсі цього будинку під магазин із благоустроєм арки та розміщенням в ній вхідної групи без урахування інтересів власників квартир цього будинку.

Відповідно до п.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) до спільної власності власників квартир багатоквартирних будинків належать допоміжні приміщення будинку, технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою.

Аналогічні вимоги щодо права сумісної власності приміщень загального користування наведені і у ч.2 ст.382 ЦК України (435-15) .

Крім того, згідно із п.п. 1.4.5. "Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76 (z0927-05) , для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи:

- копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення;

- копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку;

- проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку;

- згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Iз урахуванням наведених правових норм, а також того, що відповідач надав дозвіл на реконструкцію нежилих приміщень без наявності згоди співвласників квартир, суд апеляційної інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 і визнав незаконним рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №3499 від 18.08.2005р.

З дотриманням вимог закону вирішено також питання про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було.

За правилами ч.3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_1, залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.