Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. I.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права на пенсію і відшкодування майнової шкоди, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою представника - позивача ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеського обласного військового комісаріату, в якому просив визнати право на надбавку до пенсії як учаснику бойових дій з 1 січня 2000 року у розмірі 324,84 грн., з 1 січня 2001 року у розмірі 373,15 грн., з 1 січня 2002 року у розмірі 402 грн., з 1 січня 2003 року у розмірі 402 грн., як інваліду війни 2-ої групи з 16 лютого 2004 року у розмірі 996,41 грн., з 1 січня 2005 року у розмірі 1162 грн.; зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру пенсії з врахуванням зазначених надбавок та зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат виплатити йому суму, недоотриману по надбавках як учаснику бойових дій за період з 01 січня 2000 року по 16 лютого 2004 року та інваліду війни 2-ої групи за період з 16 лютого 2004 року, що утворилась внаслідок перерахунку.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2006 року представник позивача ОСОБА_2 ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є полковником запасу Збройних Сил України і пенсіонером Міністерства Оборони України. В період проходження дійсної військової служби брав участь у бойових діях. Як учаснику бойових дій позивачу 2 квітня 1996 року було видано відповідне посвідчення НОМЕР_1. З 16 лютого 2004 року йому було надано статус інваліда війни 2-ї групи та виплачувалась надбавка за 2-гу групу інвалідності у розмірі 69,69 гривень, та видано відповідне посвідчення від 19 лютого 2004 року серії Б за № 025195. З 2000 року позивачу Одеським обласним військовим комісаріатом виплачувалась пенсія за вислугою років з урахуванням надбавки за участь в бойових діях у розмірі 24,93 грн., а з 01.10. 2003 року - у розмірі 29,87 грн.

Призначення та виплата надбавки до пенсії як інваліду війни та учаснику бойових дій передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року (3551-12) та Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2263-12) від 9 квітня 1992 року.

Розмір мінімальної пенсії за віком на період до 1 жовтня 2003 року був визначений Постановами Кабінету Міністрів України № 342 від 19.03.96 (342-96-п) , № 831 від 26.07.96 (831-96-п) і складав 16,62 грн. Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.03 мінімальна пенсія за віком була встановлена у розмірі 19,91 грн. з жовтня 2003 року.

Позивачу виплачувалися надбавки виходячи з вказаних розмірів.

Після прийняття Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03 року (1058-15) , який набрав чинності з 01.01.04, вказані Постанови Кабінету Міністрів України не змінювалися та повинні бути застосовані при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки дії відповідача не порушили його права, свободи і законні інтереси, тому обгрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,-УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу представника позивача - ОСОБА_2 відхилити, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .