К-24347/07 Про визнання незаконним рішення селищної ради - Текст документа

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Приморської селищної ради про визнання незаконним рішення, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним рішення 17 сесії 5 скликання Приморської селищної ради від 02.08.2007р. № 533 "Про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту відводу земельної ділянки" та зобов'язати відповідача розглянути в установленому законодавством порядку його заяву про затвердження проекту відведення земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва готелю за адресою:АДРЕСА_1.

Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

В касаційній скарзі Приморська селищна рада, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким у позові ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України (2747-15) , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;

розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судами при розгляді даної справи було повно і всебічно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку та у відповідності із вимогами матеріального і процесуального права вирішено цей спір.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України (2768-14) , право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" (161-14) передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 6 цього ж Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Приморської селищної ради від 24.12.1999. № 225 ОСОБА_2 надано в довгострокову оренду земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва готелю за адресою:АДРЕСА_1.

Пунктом 4.1 цього рішення ОСОБА_2 рекомендовано в 1-му кварталі 2000 року оплатити вартість проектно-винахідних робіт по газифікації смт. Приморський в сумі 180 000 грн.

В подальшому на підставі рішення Приморської селищної ради від 24.12.1999. № 225 між сторонами у даній справі укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який був зареєстрований 24.03.2000року.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_2 було виготовлено технічну документацію і отримано висновок про можливість встановлення меж земельної ділянки.

29 грудня 2005 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 вести свої справи строком на три роки.

Позивач, представляючи інтереси ОСОБА_2, 14 грудня 2006 року звернувся до відповідача із заявою про включення до повістки денної грудневої сесії Приморської селищної ради питання щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки.

Оскарженим рішенням 17 сесії 5 скликання Приморської селищної ради від 02.08.2007р. № 533 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту відводу земельної ділянки в зв'язку з невиконанням умов п. 4.1 рішення Приморської селищної ради від 24.12.1999. № 225.

Приймаючи рішення про задоволення позову, судами попередніх інстанцій обгрунтовано визнано, що п. 4.1 рішення Приморської селищної ради від 24.12.1999. № 225 має рекомендаційний характер і надання земельної ділянки в оренду чи затвердження проекту відведення такої ділянки не може бути поставлено в залежність від його виконання.

При цьому суди виходили з того, що у відповідності із ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (161-14) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 цього Закону визначені істотні умови договору оренди земельної ділянки, якими є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначений порядок укладення договору оренди земельної ділянки, відповідно до якого особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) .

У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Судами встановлено, що позивачем виконано всі умови рішення Приморської селищної ради від 24.12.1999. № 225, які визначені законодавством та договором оренди земельної ділянки.

За таких обставин місцевий суд у відповідності із наведеними правовими нормами задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.

За правилами ч.3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Приморської селищної ради залишити без задоволення, а постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.