Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. І.,

Сороки М. О.,

Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання протиправним рішення про відмову у наданні статусу біженця та зобов'язання надати такий статус, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2006 року, -

У лютому 2006 року ОСОБА_1звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання протиправним рішення № 817 від 13.10.05 про відмову у наданні статусу біженця та зобов'язання надати такий статус.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2006 року позов задоволено. Визнано протиправним рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції № 817 від 13.10.05 про відмову в наданні ОСОБА_1статусу біженця. Зобов'язано Державний комітет України у справах національностей та міграції надати ОСОБА_1статус біженця в Україні.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2006 року постанова суду першої інстанції скасована. В задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2006 року ОСОБА_1ставить питання про скасування оскаржуваної постанови в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний суд не з'ясував всі обставини, які мають значення для справи, дав невірну оцінку доказам у справі та порушив ст.. 1 Конвенції ООН про статус біженця, ст.. 3 Європейської конвенції з прав людини, Закон України "Про біженців" (2557-14) .

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Державного комітету України у справах національностей та міграції № 817 від 13.10.05 відмовлено ОСОБА_1у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутні правові підстави для надання позивачу статусу біженця.

Відповідно до інформації в мережі Інтернет у Конституції країни Буркіна-Фасо закріплено принцип багатопартійності. Там діє більше 40 легалізованих політичних партій. У травні 2002 року у країні пройшли останні парламентські вибори.

Надана позивачем інформація з мережі Інтернет про ситуації у Буркіна-Фасо свідчить про політичну боротьбу лідерів політичних партій за владу в країні, та не може розцінюватися як побоювання позивача за переслідування за політичними мотивами як члена партії НСДР.

Позивачем не надано доказів на те, що на батьківщині переслідуються студенти, які навчалися у країнах колишнього СРСР.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача є безпідставними і обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, оскільки рішення відповідача ґрунтується на законі.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .