Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 22 серпня 2006 року та Апеляційного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2006 року, -

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 16 березня 2004 року щодо деномінації акцій Товариства.

Ухвалою судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 22 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2006 року, у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування зазначених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" свою позицію щодо касаційної скарги виклав у запереченнях на неї - просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником 188051 простих іменних акцій ВАТ "Миколаївський глиноземний завод", правонаступником якого є ТОВ "Миколаївський глиноземний завод".

Звернення ОСОБА_1 до суду мотивоване захистом своїх корпоративних прав акціонера вказаного Товариства та права власності на акції.

Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 зазначеної статті визначено, що до компетенції адміністративних судів України належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, що виник між двома конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Відповідно до частини 2 статті 2 зазначеного Кодексу, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суди обгрунтовано виходили з того, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, оскільки йдеться про захист порушених майнових та корпоративних прав учасника господарського товариства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, вважає його правильним та обґрунтованим.

Доводи, наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі, такого висновку не спростовують та не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи порушено норми процесуального права.

Указані обставини, відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, надають суду касаційної інстанції право залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвали судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 22 серпня 2006 року та Апеляційного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 0 Кодексу адміністративного судочинства України.