Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Ільченко О.І.

за участю представника

відповідача: Чебана В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернівці

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.06.2005 р.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2005 р.

у справі № 9/107

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у місті Чернівці

про визнання недійсним податкового повідомлення, -

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.06.2005 р., залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 31.08.2005 р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0001491700 від 21.06.2002 р. про визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 100655,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

ДПІ у м. Чернівці подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про припинення провадження у справі. Посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: ст. 35 та п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірним податковим повідомленням-рішенням № 0001491700/2899117272/1114-р від 21.06.2002 р. згідно з п.п. "б" п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ визначено позивачеві податкове зобов'язання зі штрафних санкцій у розмірі 100655,00 грн.

Цим актом податковий орган встановив позивачеві граничний строк сплати податкового зобов'язання та зазначив наслідки, які тягне несплата податкового зобов'язання у встановлений термін.

Спір про визнання недійсним раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення № 121/262/289911727/1114-р від 20.05.2002 р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання зі штрафних санкцій на суму, визначену у податковому повідомленні-рішенні 0001491700/2899117272/1114-р від 21.06.2002 р., був предметом розгляду у справі № 6/713, де суди встановили правомірність застосування штрафних санкцій, але неправомірність визначення їх як податкового зобов'язання.

Таким чином, оскільки предметом розгляду у справі № 6/713 було визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 121/262/289911727/1114-р від 20.05.2002 р., що передувало податковому повідомленню - рішенню №0001491700/2899117272/1114-р від 21.06.2002 р., визнання недійсним якого є предметом розгляду у даній справі, у судів попередніх інстанцій не було підстав для припинення провадження у справі у відповідності з вимогами п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, на що посилається податкова інспекція у касаційній скарзі.

Суди попередніх інстанцій надали правильну правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню №0001491700/2899117272/1114-р від 21.06.2002 р., зазначивши, що у податкового органу не було правових підстав для його прийняття, оскільки застосування за порушення вимог законодавства, якими встановлені правила торгівлі, штрафної санкції шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення, є неправомірним. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (2181-14) є спеціальним законом із питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких визначає Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XII (1251-12) , а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення вимог податкового законодавства, яким не є Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання зі сплати податку, збору (обов'язкового платежу), визначену контролюючим органом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення може бути прийнято лише щодо податкових зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, перелік яких визначений Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) , а також зі сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а законні та обґрунтовані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернівці залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.06.2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.