Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. І.,

Сороки М. О.,

Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 30 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 26 жовтня 2006 року, -

У травні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, в якому просив поновити його на роботі, стягнути з Житомирського міськвиконкому, а в регресному порядку з Житомирського міського голови заробітну плату за період з 26 листопада 2004 року по день поновлення на роботі, стягнути з міськвиконкому "всю дебіторську заборгованість, зазначену в позові", зобов'язати Житомирського міського голову ОСОБА_2. "виконати свої обов'язки, передбачені законом і вказані в заяві" стягнути з Житомирського міського голови ОСОБА_2. моральну шкоду в розмірі "різниці між 2,5 млн. грн. і сумою заборгованості міськвиконкому".

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 30 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 26 жовтня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 30 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 26 жовтня 2006 року ОСОБА_1. ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилається на те, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди не з'ясували всі обставини, які мають значення для справи, дали невірну оцінку доказам у справі та порушили норми матеріального і процесуального права.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки останні ухвалені відповідно до норм матеріального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 листопада 2004 року та Апеляційного суду Житомирської області від 01 березня 2005 року ОСОБА_1. поновлений на роботі на посаді помічника першого заступника голови Житомирського міськвиконкому з 24 грудня 1994 року. 19 квітня 2005 року розпорядженням міського голови № 178 позивач фактично поновлений на роботі. Цим же розпорядженням ОСОБА_1. звільнений з займаної посади в зв'язку з досягненням ним граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування, відповідно до вимог ст.ст. 18, 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до ст.. 18 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які обираються на відповідні посади. Термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування може бути продовжено, але не більш як на 5 років за рішенням сільського, селищного, міського, голови районної, районної у місті, обласної ради.

19 квітня 2005 року, тобто на день звільнення, ОСОБА_1. виповнилось 60 років, тобто настав граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування, що є обов'язковою підставою для звільнення. Доказів того, що йому міським головою продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування, він суду не надав.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановили обставини звільнення ОСОБА_1. і обґрунтовано відмовили в задоволенні позову про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 30 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 26 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .