Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

при секретарі судового засідання: Семяністій С.Л.,

за участі позивача Вергуна В.В.,

представника відповідача – Бочечко І.П.,

представника третьої особи: Марухняка О.М.,

розглянувши у судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом депутатів Української міської ради Вергуна Владислава Валерійовича та Зайця Ігоря Миколайовича до Української міської ради, за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант" (далі – ТОВ "Адамант") про скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою депутатів Української міської ради Вергуна Владислава Валерійовича та Зайця Ігоря Миколайовича на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 15 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2006 року,

У вересні 2006 року депутати Української міської ради Вергун В.В. та Заєць І.М. звернулися до суду з позовом до Української міської ради про визнання незаконним і скасування рішення Української міської ради від 3 серпня 2006 року про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю "Адамант" земельної ділянки розміром 12000 кв.м, розташованої по вулиці Київська в місті Українка.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що рішення Української міської ради від 3 серпня 2006 року прийнято всупереч вимог чинного законодавства. Просили суд скасувати зазначене рішення.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 15 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області, позовну заяву повернуто позивачам.

У касаційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Касаційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя суду першої інстанції виходив з того, що позовну заяву подано особами, що не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Такий висновок не відповідає нормам адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Право будь-якої особи, звернутися до суду з позовною заявою, за наявності у неї відповідного обсягу дієздатності, не може бути обмежене.

Відповідно частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна процесуальна дієздатність – це здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові, належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Згідно статті 15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності. Даним законом не визначено повноваження депутатів місцевих рад на звернення з позовом до тієї місцевої ради, членами якої вони є, але це в свою чергу не може обмежувати їх право на звернення до суду в даному випадку.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо повернення позовної заяви з тих підстав, що позивачі не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Питання про наявність у позивача достатнього обсягу повноважень для задоволення вимоги з якою він звернувся, відповідно до статті 159 КАС України вирішується судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаний висновок не може бути зроблений на стадії прийняття до розгляду позовної заяви.

Таким чином, незалежно від того чи є конкретно визначений позов обґрунтованим, з огляду на вимоги викладені в позовній заяві, відповідачі не можуть бути позбавлені права на загальних підставах звернутися до суду та користуватися в судовому процесі правами сторони, передбаченими статями 49, 51, 56, 59 КАС України. Крім цього, якщо предмет позову не відповідає встановленим законом способом захисту прав суд повинен відмовити в задоволенні позову, а не повертати заяву.

В зв'язку з неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, ухвали судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням позовної заяви в суд першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу депутатів Української міської ради Вергуна Владислава Валерійовича та Зайця Ігоря Миколайовича задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 15 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2006 року скасувати і направити позовну заяву в суд першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.