Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2005 р.

у справі № 24/344

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.01.2005 р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2005 р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 02.07.2003 р. № 0000291702/0 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 229 грн. Стягнуто з ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя на користь ПП ОСОБА_1 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ДПІ у Комунарському районі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції. Посилається на неправильне застосування судом п. 2, п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами" від 27.05.2002 р. № 697 (697-2002-п) .

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням начальника ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя від 24.04.2003 р. № 2 застосовано до ПП ОСОБА_1 непрямий метод - метод розрахунку грошових надходжень, підставою для чого стала втрата бухгалтерських документів з моменту реєстрації.

Актом перевірки від 27.06.2003 р. № 37/17-220-2300606599 встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що зумовило завищення бюджетного відшкодування на 229,00 грн. та недонарахування податку на додану вартість у розмірі 17356,00 грн. Такого висновку податкова інспекція дійшла виходячи з того, що документи, які б підтверджували право позивача на податковий кредит, відсутні, у зв'язку з чим податковий кредит дорівнює 0 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2003р. № 0000291702/0 про виявлення завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 229,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка та вирішено спір на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п.п. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватись виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами.

У розрізі наведеного, позиція судів попередніх інстанцій стосовно того, що податкова інспекція за допомогою непрямих методів мала визначити об'єкт оподаткування не тільки шляхом встановлення валового доходу (зобов'язань) а і валових витрат (кредиту) платника податків, у зв'язку з чим доцільно було застосувати метод аналізу інформації про доходи та витрати платника податків, є правильною.

Податкова інспекція, у супереч наведеному, за допомогою непрямих методів не визначила податковий кредит позивача, а виходила виключно з того, що податковий кредит не підтверджений законодавчо визначеними документами і визначила умовний розмір податкового кредиту - 0 грн., у зв'язку з чим неможна визнати обґрунтованим висновок податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 229,00 грн.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо деяких суперечностей, які містяться в акті перевірки з дійсними обставинами у справі, зокрема щодо періоду нарахування податку на додану вартість, невідповідність даних зазначених в акті та таблиці, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а законні та обґрунтовані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.