Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

За участю представників сторін:

позивача: Коротаєвої Т.Ю.

відповідача: Сачка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції

на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.06.2005

у справі№2-10/5625-2005

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сивашський аніліно-фарбовий завод"

до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових рішень Красноперекопської ОДПІ №0000132301/0/0 від 17.03.2004, №0000132301/1/0 від 09.04.2004, а також податкових повідомлень-рішень №0000132301/2 від 02.07.2004 і №0000132301/3 від 13.09.2004 про нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності і штрафних санкцій за порушення валютного законодавства в сумі 603396,79 грн.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2005, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.06.2005, позов задоволено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова комплексна документальна перевірка дотримання позивачем вимог валютного законодавства за результатами якої складено акт №23-05/04601995/45 від 17.03.2004.

На підставі акту перевірки прийнято рішення №0000132301/0/0 від 17.03.2004 про нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності і штрафних санкцій за порушення валютного законодавства на загальну суму 603396,79 грн. на підставі Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) .

В результаті адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2001 порушено справу про банкрутство і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Нараховані відповідачем пеня і штрафні санкції за порушення позивачем зовнішньоекономічного законодавства Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) віднесені до податкових зобов’язань і порядок їх стягнення встановлений таких самий як і для податків і зборів (обов’язкових платежів).

Виходячи з цього, суди дійшли висновку, що дія мораторію поширюється і на штрафні санкції та пеню, які нараховуються державними податковими органами за порушення законодавства, регулюючого зовнішньоекономічну діяльність. Відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у процедурі банкрутства податкові органи не можуть бути ні конкурсними ні поточними кредиторами по вимогах, пов’язаних з нарахуванням і стягненням вказаних вище пені та штрафних санкцій, а оскільки вони не можуть бути заявлені у процедурі банкрутства, то є погашеними.

Проте з такими висновками погодитися не можна, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв’язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов’язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов’язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв’язку з чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, і не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а, отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Враховуючи те, що прострочення дебіторської заборгованості по зовнішньоекономічному контракту №108/146 від 12.08.2002, прострочення виконання зобов’язання по імпортному контракту №01-14/3 від 25.08.2002, невчасне декларування валютних цінностей, які знаходяться поза межами України, невідображення простроченої дебіторської заборгованості за розрахунками з нерезидентом, у зв’язку з чим прийнято спірне рішення про донарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності і штрафних санкцій, відбулося після 09.02.2001, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих податкових зобов’язань не розповсюджувалась.

Даний висновок кореспондується зі змістом ч.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано правила ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, судами попередніх інстанцій з огляду на те, що сам факт порушення умов виконання зовнішньоекономічних контрактів, невчасності декларування валютних цінностей, і правильності визначення податковим органом суми пені і штрафних санкцій, позивачем не заперечується, не з’ясували підставність нарахування відповідачем таких санкцій та дотримання при цьому строків встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.