Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Ільченко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну Державної податкової інспекції у місті Сімферополі

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р.

у справі № 2-15/4972-2005

за позовом Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

до Підприємства "АРК"

про стягнення 3400,00 грн., -

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2005 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р., у позові відмовлено.

ДПІ у м. Сімферополі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та задовольнити позовні вимоги. Стягнути з відповідача на користь державного бюджету 3400 грн. заборгованості зі сплати штрафних санкцій. Посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст.ст. 223, 250 Господарського кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки № 012912 від 04.05.2003 р. зафіксовано порушення Підприємством "АРК" вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" 19 грудня 1995 року№ 481/95-BP (481/95-ВР) , яке полягало у здійсненні торгівлі тютюновими та алкогольними виробами без ліцензії.

На підставі акту перевірки податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004152303/0 про визначення Підприємству "АРК" податкового зобов’язання зі штрафних санкцій у розмірі 3400 грн.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2004р. у справі № 2-23/6969-2004, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2004 р., вказане податкове повідомлення-рішення визнано недійсним лише у частині застосування штрафу як податкового зобов’язання.

Таким чином, правомірність застосування штрафу за вказане вище порушення підтверджена судовими рішеннями, які набули законної сили 06.09.2004 р.

Суд касаційної інстанції не може погодитися ні з висновком суду першої інстанцій про пропуск податковою інспекцією строку позовної давності при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача 3400,грн. адміністративно-господарського штрафу, ні з висновком суду апеляційної інстанції про порушення податковою інспекцією строків застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки вважає, що такі висновки суперечать встановленим обставинам.

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актам и правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається зі встановлених обставин, податковою інспекцією не були порушені строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені ст. 250 Господарського кодексу України.

Акт перевірки, яким зафіксоване порушення, складений 04.05.2003 р., тобто порушення виявлено 04.05.2003 р., а штрафні санкції застосовані податковим повідомленням-рішенням (на даний час рішенням) № 0004152303/0 03.06.2003р., тобто у межах шестимісячного строку з дня виявлення порушення, та без порушення річного строку, початок якого ставиться в залежність від дня вчинення порушення.

З огляду на наведене, висновок суду апеляційної інстанції про те, що з моменту встановлення податковим органом порушення минув більш ніж один рік, взагалі є безпідставним.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, питання щодо правомірності застосування штрафу податковим повідомленням-рішенням (на даний час рішенням) № 0004152303/0 03.06.2003 р. за порушення позивачем вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) вирішувалось у справі № 2-23/6969-2004, і судові рішення набули чинності 06.09.2004 р., а тому податкова інспекція, звернувшись із позовною заявою 01.02.2005 р., не допустила пропуску строку позовної давності, який на час звернення з даним позовом визначався Цивільним кодексом України (435-15) .

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 228, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі задовольнити.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2005р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р. скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства "АРК" (ідентифікаційний код 19002042) в доход Державного бюджету України 3400,00 грн. заборгованості зі сплати штрафних санкцій.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.