Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. I.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 15.08.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2006р. у справі № 32/253-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САССК"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових вимог,

за участю представників:

позивача - Довжик Д. В., Клим В. I.,

відповідача - Мартинов К. В.,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Дубль W Київ", правонаступником якого є позивач, з урахуванням послідуючого доповнення, подано позов про визнання недійсними першої та другої податкових вимог Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, відповідно № 1/2037 від 13.04.2006р. та № 2/3418 від 16.06.2006р.

Постановою Господарського суду міста Києва від 15.08.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2006р. у справі № 32/253-А позов задоволено повністю.

Судові рішення обгрунтовані тим, що підставою для направлення податкових вимог платнику податку є наявність у нього узгодженої суми податкового зобов'язання; пеня за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті та штрафні санкції за порушення валютного законодавства не є законодавчо визначеними податками чи зборами; зазначені пеня та штрафні санкції, відповідно, не нараховуються на суму податкового боргу, що справляється у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання, та не є платою у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання, які справляються у зв'язку з порушенням правил оподаткування.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 1.2. ст. 1, пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , пп. 2.2. п. 2, п. 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 03.07.2001р. № 266 (z0595-01) .

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу - без змін вважаючи їх вмотивованими, обгрунтованими, винесеними із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами направлення відповідачем оспорюваних податкових вимог стали: акт № 11/23-10/30180471 від 18.01.2006р. про результати планової виїзної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р. в якому зазначено, зокрема, про несвоєчасне повернення авансового платежу у загальній сумі 106 712,78 євро, невиконання вимог щодо строків декларування валютних цінностей та іншого майна, а також рішення від 27.01.2006р. № 10/22-2/0 та № 11/22-2/0 про застосування пені та фінансових санкцій в розмірах, відповідно, 159 478 грн. та 2 125 грн.

Відповідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами ( п. п. 1.2., 1.4., 1.5. ст. 1 вказаного Закону).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації; у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5, пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 зазначеного Закону).

З аналізу вищевикладених норм слідує, що податкові вимоги, в тому числі з відомостями про нарахування пені і штрафних санкцій, можуть надсилатись платникам податків лише при наявності фактів узгодження та несплати суми податкового зобов'язання.

Вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлений ст. ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , в яких пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства України не передбачені, тобто останні не є податковими зобов'язаннями.

Таким чином органи державної податкової служби не вправі надсилати платникам податків податкові вимоги на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) про сплату пені, передбаченої ч. 1 ст. 4 Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) та штрафних санкцій, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) .

Крім того, право державних податкових інспекцій за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства передбачене п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , ч. 5 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , абз. 9 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , пп. 3.1. п. 3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000р. № 49 (z0209-00) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000р. за № 209/4430.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги відповідача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України (2747-15) , -

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 15.08.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2006р. у справі № 32/253-А - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України (2747-15) .