Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2006р. у справі № 36/110(27/75)(17/246)

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними рішення та податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - Бятець Л. В.,

Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 з урахуванням послідуючих змін та доповнень, подано позов про визнання недійсними рішення Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції про застосування фінансових санкцій в сумі 3 364 грн. від 31.12.2003р., повідомлення-рішення від 31.12.2003р. № 0000492306/0 про сплату суми податкового зобов'язання (штрафних санкцій) в розмірі 3 364 грн. та повідомлення-рішення від 26.04.2004р. № 0000492306/2 про сплату суми штрафних санкцій в розмірі 3 420 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005р. у справі № 36/110(27/75)(17/246) позов задоволено частково, визнано недійсними оспорювані податкові повідомлення-рішення, в іншій частині провадження у справі припинено. Рішення обґрунтоване тим, що протокол огляду та вилучення речей не є належним доказом реалізації алкогольних напоїв без наявності ліцензії та їх реалізації за цінами нижче встановлених; невідповідність в касі сум готівкових коштів зазначеній в денному звіті не доведена; податкове повідомлення-рішення від 26.04.2004р. № 0000492306/2 не містить суми санкцій за відсутність торгового патенту у пункті продажу; санкції не є податковими зобов'язаннями; рішення про результати розгляду скарги надіслане відповідачем з порушенням встановлених строків; відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій в сумі 3 364 грн. від 31.12.2003р. не приймалось.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2006р. апеляційна скарга відповідача про скасування повністю рішення від 21.07.2005р. по даній справі залишена без задоволення, а зазначене рішення без змін з посиланням на те, що позивачем не надано доказів спростування встановлених перевіркою фактів порушення законодавства; однак рішення про результати розгляду скарги надіслане відповідачем з порушенням встановлених строків; санкції не є податковими зобов'язаннями; ч. 1 ст. 72 КАС України.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: пп. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. ст. 27, 28 КАС України.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

З висновками судів, викладених в рішенні та ухвалі, Вищий адміністративний суд України в повній мірі погодитись не може, оскільки вони зроблені судами при неповному з'ясуванні фактичних обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій встановили факти несвоєчасного надіслання позивачу рішення відповідача від 17.02.2004р. № 1131/6/23-3 про розгляд скарги по податковому повідомленню-рішенню № 0000492306/0 від 31.12.2003р., відповідно, на 27 та 22 дні з моменту отримання скарги.

Однак наявні матеріали справи та докази, якими суди обґрунтовували такі висновки, дають підстави для сумніву щодо дати фактичного надіслання позивачу чи отримання ним вказаного рішення.

Матеріали по оскарженню податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку стосовно дати вручення позивачу рішення відповідача від 17.02.2004р. № 1131/6/23-3 належним чином не досліджені.

Зазначення в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2005р. по справі порушення відповідачем вимог пп. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не звільняло суди згідно ч. 1 ст. 72 КАС України від встановлення таких обставин, оскільки вказана постанова прийнята при розгляді саме даної, а не інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стосовно припинення провадження в частині визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій в сумі 3 364 грн. від 31.12.2003р. справа в апеляційному порядку не переглядалась.

Крім того, судами не надана оцінка наявним у справі заяви позивача від 02.07.2004р. про надання відстрочення сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства в сумі 3 360 грн. на 6 місяців, договору між сторонами про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань від 09.07.2004р. № 6 на загальну суму 3 360 грн., рішення відповідача від 09.07.2004р. про надання відстрочення та їх фактичне виконання.

Наявність підстав для застосування в суді апеляційної інстанції ст. ст. 27, 28 КАС України відсутня, оскільки постанова від 18.03.2005р. по справі не була скасована.

За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій повністю та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 22-7, 230, 231, 254 КАС України, -

1. Касаційну скаргу Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2006р. у справі № 36/110(27/75)(17/246).

3. Справу № 36/110(27/75)(17/246) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.