Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Горбатюка С.А.,

Мироненко О.В.,

Смоковича М.І.,

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 20 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду міста Севастополя від 02 листопада 2006 року

у справі №2а-49/06

за позовом ОСОБА_1

до ВДАІ УМВС України в місті Севастополі

про визнання дій посадових осіб неправомірними та стягнення суми,

У вересні 2005 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що при управлінні транспортним засобом він був зупинений працівниками ВДАІ УМВС України в місті Севастополі, внаслідок чого у позивача були вилучені документи на право управління транспортним засобом.

Вважаючи, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог чинного законодавства, просив позов задовольнити повністю: визнати дії працівників та посадових осіб ВДАІ УМВС України у місті Севастополі незаконними, зобов'язати відповідача повернути вилучені документи з поновленням усіх прав та стягнути з відповідача компенсацію матеріальних витрат за сплату послуг ДАІ та утримання транспортного засобу на штрафмайданчику в сумі 62 грн. 00 коп.

Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 20 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду міста Севастополя від 02 листопада 2006 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення та передати матеріали справи до Генеральної прокуратури України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог Закону України "Про дорожній рух" (3353-12) підставою для здійснення права на керування транспортним засобом є відповідне посвідчення. Закон України "Про дорожній рух" (3353-12) передбачає позбавлення водія права на керування транспортним засобом внаслідок невиконання ним встановлених законодавством обов'язків щодо забезпечення безпечного руху, яке повинно провадитися до повного усунення причин, що перешкоджають водію безпечно керувати транспортним засобом, а в разі невиконання ним встановлених обов'язків - на строк, визначений чинним законодавством.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 11 лютого 2005 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма транспортними засобами строком на один рік шість місяців.

Однак позивач 03 вересня 2005 року, не звертаючи уваги на вище вказану постанову суду, керував транспортним засобом та був зупинений посадовцями ВДАІ УМВС України в м. Севастополі, про що правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення, а також до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу, вилучені права водія і технічний талон.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відповідність дій посадових осіб ВДАІ УМВС України в м. Севастополі вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до пункту 3 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (далі - Положення №341), затверджену Постановою Кабінету Міністрів України №341 від 14 квітня 1997 року (341-97-п) , одною з основних завдань Державтоінспекції є виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху.

Згідно з пп. 4 п. 4 Положення №341 Державтоінспекція повинна здійснювати контроль за дотриманням власниками (володільцями) транспортних засобів, а також громадянами, посадовими і службовими особами вимог Закону України "Про дорожній рух" №3353-ХІІ від 30 червня 1993 року (3353-12) , правил, норм та стандартів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху, а відповідно до пп. 6 п. 5 - забороняти подальший рух та відстороняти від керування транспортними засобами водіїв у випадках, передбачених Правилами дорожнього руху (1306-2001-п) та іншими актами законодавства.

Статтею 321 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що водії транспортних засобів вважаються позбавленими спеціального права з дня винесення постанови про позбавлення цього права, однак строк позбавлення такого права обчислюється з дня здачі винною особою або вилучення у неї відповідного документу - посвідчення.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, то їх рішення зміні або скасуванню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 20 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду міста Севастополя від 02 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.