Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси

на постанову Господарського суду Черкаської області від 14.03.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.07.2006р. у справі № 07/567а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валуг"

до:

1) Державної податкової інспекції у місті Черкаси,

2) Відділення Державного казначейства України у м. Черкаси

про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів,

за участю представників:

позивача – Корпало О. О.,

відповідача-1 – Безпрозванна О. В., Білоус В. Ю., Ситник І. Е.,

відповідача-2 – не з’явились,

Товариством з обмеженою відповідальністю "Валуг", з урахуванням послідуючої заяви про збільшення позовних вимог, подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є відповідач, № 0001432304/0 від 12.12.2005р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 499933 грн. за вересень 2005р., № 0001482304/0 від 15.12.2005р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 498902 грн. за серпень 2005р., а також про стягнення зазначених сум бюджетного відшкодування.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 14.03.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.07.2006р. у справі № 07/567а позов задоволено повністю.

Судові рішення обґрунтовані тим, що відповідачем не спростовано фактів здійснення позивачем експортних операцій підтверджених належним чином оформленими вантажними митними деклараціями, а тому суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень та вересень 2005 року заявлені правомірно та підлягають стягненню.

Державна податкова інспекція у місті Черкаси, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу з уточненнями та доповненнями в яких просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. 1.8. ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.7.11. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 159 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог касаційної скарги заперечив.

Відділення Державного казначейства України у м. Черкаси заперечення на касаційну скаргу не подало.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та першого відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

Так, висновок судів попередніх інстанцій про фактичне здійснення позивачем експортних операцій викликає сумніви щодо відповідності їх обставинам справи.

Згідно вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. № 307 (z0443-97) (в редакції наказу Державної митної служби України від 18.04.2002р. № 207 (z0462-02) ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.05.2002р. за № 462/6750 (z0462-02) , у графі 8 вантажної митної декларації "Одержувач/Імпортер" наводяться відомості про одержувача товарів; якщо одержувач – іноземна особа, то в графі зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства або П. І. Б. і місце проживання фізичної особи.

Тобто це означає, що у вказаній графі має бути зазначена реально існуюча юридична чи фізична особа, яка є одержувачем задекларованого у вантажній митній декларації товару та здійснює господарську діяльність в країні призначення.

Належно оформленою вантажна митна декларація може бути визнана тільки тоді, коли вона заповнена відповідно до вимог вказаної Інструкції та ця інформація є достовірною.

Суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги посилання відповідача стосовно необхідності підтвердження легітимності підприємства-нерезидента, оскільки обставини справи свідчать про наявність сумніву щодо достовірності зазначених у вантажних митних деклараціях відомостей.

За таких обставин, на підставі ст. ст. 70, 71, 79 КАС України, суди мали можливість витребувати належні докази на її спростування чи підтвердження, оскільки це має істотне значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій повністю та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 22-7, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси задовольнити.

2. Скасувати постанову Господарського суду Черкаської області від 14.03.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.07.2006р. у справі № 07/567а.

3. Справу № 07/567а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.