Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.

розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атера", Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року

по справі № 5/1391-19/269

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атера"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

У червні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атера" (далі – позивач / скаржник) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової адміністрації у Шевченківському районі м. Львова (далі – відповідач) про скасування рішення про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03.12.2004р. №0005882320/0/30491, яким донараховано податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 54960,00 грн., та від 03.12.2004р. №0005912320/0/30489, яким донараховано податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 74856,00 грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 03.02.2006 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, спірні повідомлення-рішення скасовані.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року у даній справі частково скасовано судове рішення місцевого господарського суду, відмовлено в позові в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ №0005912320/0/30489 від 03.12.2004 року; в решті постанову Господарського суду Львівської області від 03.02.2006 року у даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Атера" та Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова подали касаційні скарги, посилаючись на порушення апеляційним судом при вирішенні спору норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2006р. в частині часткового скасування постанови Господарського суду Львівської області від 03.02.2003р., а постанову Господарського суду від 03.02.2003р. по справі №5/1391-19/269 залишити без змін у повному обсязі як таку, що прийнята відповідно норм чинного законодавства.

Відповідач просить Скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено документальну перевірку ТОВ "Атера", про що складено акт перевірки від 01.12.2004 року № 257/23-2/25554298. Перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено, що в порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем не в повному обсязі включено до валового доходу доходи від продажу цінних паперів та дохід від надання послуг оренди. Також в акті перевірки зазначено, що позивачем включено до валових доходів за 2003 рік дохід від списання неоплачених векселів в сумі 305922,72 грн., але не виключено з податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 50987,00 грн. в грудні 2003 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005882320/0/30491 від 03.12.2004 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 54960,00 грн., в т. ч. 45800,00 грн. - основний платіж та 9160,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а також податкове повідомлення-рішення № 0005912320/0/30489 від 03.12.2004 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 74856,00 грн., в т. ч. 49904,00 грн. - основний платіж та 24952,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позов в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005882320/0/30491 від 03.12.2004 року суди обґрунтовано виходили з того, що відповідно до п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами. У випадку якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутній звітних періодів. Відповідно до п. 2 Розділу II Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) від 01.07.2004 року № 1957-ІV, сума від'ємного фінансового результату (балансові збитки) від операцій торгівлі з цінними паперами, що утворилася у платників податку станом на 01.01.2003 року в окремому податковому обліку фінансових результатів у цілому за всіма видами цінних паперів відповідно до норм пункту 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", розподіляється по видах цінних паперів та враховується починаючи з першого кварталу 2003 року у зменшення фінансових результатів від операцій з відповідними видами цінних паперів майбутніх періодів до повного погашення такого від'ємного значення. Як вбачається з наявної в матеріалах справи декларації з податку на прибуток підприємства за 2003 рік, у рядку 1.3 додатку до декларації фінансовий результат від операцій з цінними паперами станом на 01.01.2003 року мав від'ємне значення і становив -2350,8 тис. грн. Дана обставина при проведенні перевірки не врахована, в зв'язку з чим судами зроблено обґрунтований висновок, що відсутні підстави вважати факт вчинення підприємством правопорушення об'єктивно встановленим і донараховувати податкове зобов'язання по податку на прибуток та застосовувати штрафні санкції.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до п. 4.8 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів(робіт, послуг), без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

За таких обставин, та враховуючи положення ч. 3 п. 4.8, п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" апеляційним судом правомірно скасовано судове рішення місцевого господарського суду в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0005912320/0/30489 від 03.12.2004 року.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року по даній справі такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атера", Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року залишити без змін.

Справу № 5/1391-19/269 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.