К-1089/07 Про звернення стягнення на активи боржника - 03.06.2008 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Попаснянському районі Луганської області

на ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 р.

та постанову господарського суду Луганської області від 05.07.2006 р.

у справі № 8/459 господарського суду Луганської області

за позовом Державної податкової інспекції у Попаснянському районі Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанська сода"

про звернення стягнення на активи на суму 198232 грн. 67 коп., -

Постановою господарського суду Луганської області від 05.07.2006 р. у справі № 8/459, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 р., відмовлено в задоволенні позову ДПІ у Попаснянському районі Луганської області до ВАТ "Лисичанська сода" про звернення стягнення на активи на суму 198232,67 грн.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані необґрунтованістю позовних вимог з посиланням на норми Законів України "Про систему оподаткування" (1251-12) , "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Попаснянському районі Луганської області оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", скаржник просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступні обставини справи.

28.01.2004 р. ВАТ "Лисичанська сода" подані до ДПІ у Попаснянському районі податкові розрахунки земельного податку за користування ВАТ "Лисичанська сода" земельними ділянками, які знаходяться на території наступних сільських (селищних) рад:

Мирнодолинської - на суму 116127,74 грн. (вхідний № 2260);

Врубівської - на суму 4346,74 грн. (вхідний № 2254);

Білогорівської - на суму 102881,34 грн. (вхідний № 2259);

Комишуватської - на суму 3531,73 грн. (вхідний № 2256);

Малорязанцевської - на суму 9570,60 грн. (вхідний № 2257);

Вовчеярівської - на суму 2367,42 грн. (вхідний № 2258), - всього на загальну суму 238825,57 грн.

Відповідач, самостійно узгодивши вказане податкове зобов’язання, в подальшому, щомісячно, став сплачувати земельний податок, сплативши за 3 місяці (січень-березень) 2004 року 59706,24 грн., що підтверджується приєднаними до справи платіжними дорученнями.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.04.2004 р. порушено провадження у справі № 10/35б про банкрутство ВАТ "Лисичанська сода".

Ухвалою від 10.06.2004 р. у справі № 10/35б введено процедуру розпорядження майном боржника - ВАТ "Лисичанська сода".

08.07.2004 р. у газеті "Голос України" (№ 121 (3374)) опубліковано оголошення про порушення вказаної справи.

У встановлений ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" 30-денний строк після публікації в газеті "Голос України" оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника звернулися конкурсні кредитори з грошовими вимогами, в тому числі і ДПІ у Попаснянському районі.

За результатами розгляду заявлених вимог, ухвалою господарського суду Луганської області від 25.09.2004 р. визнані майнові вимоги ДПІ в сумі 213808 грн. 06 коп., в тому числі 199901 грн. 29 коп. заборгованість по земельному податку.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.02.2006 р. затверджено мирову угоду від 26.01.2006 р., укладену між ВАТ "Лисичанська сода" та кредиторами, скасовано мораторій на задоволення позовних вимог кредиторів, провадження у справі № 10/35б припинено.

31.05.2006 р. ДПІ у Попаснянському районі звернулась до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення за рахунок активів ВАТ "Лисичанська сода" податкового боргу з податку на землю за 2004 рік в сумі 198232 грн. 67 коп., (195969 грн. 53 коп. - основний платіж, 49 грн. 40 коп. - штрафні санкції та 2213 грн. 74 коп. - пеня), які вважає податковим боргом та поточними вимогами.

Згідно частини 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" - податок на землю належить до загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. № 2535-XII (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин між сторонами) юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Статтею 17 цього Закону визначено порядок оплати визначеного податкового зобов’язання з земельного податку на поточний рік рівними частками за місцем знаходження земельної ділянки за базовий податковий (звітній) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 1.11 ст.1, п. 5.1, пп. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ податкове зобов’язання визначене платником податків у податковій декларації (розрахунку) вважається узгодженим з дня надання такої податкової декларації (розрахунку) і є підставою для самостійної сплати суми податкового зобов’язання.

Як встановлено судами, 28.01.2004 р. відповідач подав позивачу шість розрахунків земельного податку за користування земельними ділянками у 2004 році на загальну суму 238825 грн. 57 коп.

Враховуючи вказані норми Закону № 2181-ІІІ (2181-14) та Закону України "Про плату за землю" (2535-12) з 28.01.2004 р. у відповідача виникло податкове зобов’язання по земельному податку, яке вважається узгодженим.

Платіжні доручення за січень-березень 2004 року свідчать про те, що відповідач став сплачувати земельний податок в порядку визначеному ст. 17 Закону України "Про плату за землю".

28.04.2004 р. ухвалою господарського суду Луганської області порушено провадження у справі № 10/35б про банкрутство боржника ВАТ "Лисичанська сода" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно преамбули Закону України № 2181-ІІІ (2181-14) та п. 7.8 ст. 7 цього Закону з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов’язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Податковий орган вважає, що узгодженні суми податкових зобов’язань, строк сплати яких настав після дати порушення провадження у справі про банкрутство є поточними вимогами, посилаючись на те, що законодавець розмежовує кредиторів конкурсних та поточних в залежності від моменту виникнення у них права вимоги виконання зобов’язань, а не виникнення самого зобов’язання.

Однак, суди як першої, так і апеляційної інстанцій обґрунтовано не погодились з даними доводами податкового органу з огляду на приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , оскільки визначення терміну "конкурсні кредитори" в ст. 1 вказаного Закону не містить посилання на строк виконання зобов’язань, за якими виникли вимоги.

Тобто, суди правомірно визначили, що податкове зобов’язання по земельному податку відповідача за 2004 рік є конкурсними вимогами.

Відповідач, самостійно узгодивши вищезгадане податкове зобов’язання, в подальшому, щомісячно, став сплачувати земельний податок, сплативши за 3 місяці (січень-березень) 2004 року 59706,24 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких залучені до справи.

Відповідно до частини 15 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов’язань, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 14 вказаного Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Судами встановлено, що податковий орган не звертався до господарського суду з заявою з вимогами до відповідача, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство по сплаті земельного податку за 2004 рік, строк сплати якого настав після 28.04.2004 року, тобто після порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Господарський суд Луганської області у справі № 10/35б виніс ухвалу від 28.11.2005 року, у пункті 2 якої вказано, що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подачі, або не заявлені взагалі,- не розглядаються і вважаються погашеними.

З огляду на викладене, висновки судів, що вимоги, які є предметом спору у даній справі, є погашеними відповідають фактичним обставинам справи та правильному застосуванню норм чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Попаснянському районі Луганської області відхилити.

Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 р. та постанову господарського суду Луганської області від 05.07.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.