Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 03.06.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Великоновосілківському районі Донецької області на постанову господарського суду Донецької області від 12.06.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2007

у справі № 26/124а (22-а-2607/07)

За позовом СПД-ФО ОСОБА_1

до ДПІ у Великоновосілківському районі Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

СПД-ФО ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до ДПІ у Великоновосілківському районі Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001901701/0 від 10.10.2006, №0001901701/1 від 26.10.2006, № 0001901701/2 від 26.12.2006, № 0001901701/3 від 07.03.2007, згідно яких позивачу визначено, податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 287423,37грн., у тому числі податку (основного платежу) 191615,58грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 95807,79грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 12.06.2007, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2007 у справі №26/124а позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та закрити провадження по справі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки приватного підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2004 року по 30 червня 2006 року, викладених у акті перевірки від 27 вересня 2006 року № 116/17-011-2/2025000136. (а.с.12-28), з урахуванням результатів апеляційного (адміністративного) розгляду скарг позивача, згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III, керівником відповідача прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0001901701/1 від 26.10.2006, № 0001901701/2 від 26.12.2006, № 0001901701/3 від 07.03.2007, якими позивачу також визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 191615,58 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 95807,79грн., у загальній сумі 287423,37 грн. (а.с.29-31).

Пунктом 4 акту перевірки визначено заниження податку на додану вартість з 31 березня 2005 року по 1 квітня 2005 року в сумі 191615 грн. 58 коп., внаслідок виключення позивача як платника податку на додану вартість з Реєстру платників податку з 1 квітня 2005 року, і не збільшення податкових зобов'язань на умовний продаж товарів, які перебували на балансі на вартість товарних залишків чи основних фондів (а.с.22, 24).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до ДПІ із заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності від 14.03.2005, отримана ДПІ 15.03.2005 року.

01.04.2005 ОСОБА_1 звернувся до ДПІ із заявою про виключення з реєстру платника ПДВ у зв'язку з переходом на спрощену систему оподаткування, на заяві є відмітка ДПІ про те, що свідоцтво платника ПДВ анульовано 01.04.2005.Зазначене також підтверджується наведеним актом перевірки.

Труби стальні безшовні на суму 1149693,50грн. перебували у обліку позивача 31.03.2005, труби були повернуті позивачем 01.04.2005.

31.03.2005 був опублікований та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" яким ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" у тому числі п. 9.8 було викладено у новій редакції.

П. 9.8. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", у новій редакції, встановлено, що платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Даним пунктом також встановлено, що при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

П.п. 7.8.1. п. 7.8 ст. 7 даного закону передбачено, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Таким чином, дата анулювання реєстрації платника ПДВ є останнім днем звітного податкового періоду. У останній день звітного податкового періоду особа є зареєстрованою платником податку на додану вартість, тобто має право здійснювати будь-які господарські операції у тому числі поставку (продаж) товарів, іншого майна та користуватися повним обсягом прав платника ПДВ та зобов'язана виконувати обов'язки платника ПДВ. На операції з поставки товару платник податку зобов'язаний нарахувати податкове зобов'язання, а також має право нараховувати або коригувати податковий кредит.

П. 9.8. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" також встановлено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у відповідних випадках.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що анулювання реєстрації позивача у якості платника ПДВ, фактично відбулося не у останній день податкового періоду, тобто 31.03.2005, а 01.04.2005, відповідно останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання, тобто останнім податковим періодом для позивача вважається податковий період, який розпочинається та закінчується 01.04.2005.

У п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" визначений об'єкт оподаткування - це товарні залишки або основні фонди, які знаходяться в обліку на день анулювання реєстрації, тобто платник податків зобов'язаний визнати умовний продаж тих товарів, які залишились в обліку на день анулювання реєстрації, відповідно товари які вибули з обліку у день анулювання реєстрації не можуть бути об'єктом визнання умовного продажу, вони є загальним об'єктом оподаткування.

Товарні залишки, на які податковим органом нараховане податкове зобов'язання, вибули з обліку позивача у день анулювання реєстрації платника ПДВ, відповідно вони не можуть вважатися таким, що рахуються в обліку цього платника на день анулювання реєстрації платника ПДВ, тобто не може бути визнаний їх умовний продаж та нараховане податкове зобов'язання на такий продаж.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, позивач у І кварталі 2005 року, а саме 31.03.2005, придбав труби стальні безшовні на суму 1149693, 50 грн., а 01.04.2005 позивач отримав розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у якому проведено зменшення податкового зобов'язання продавця та податкового кредиту покупця на суму 191615, 58 грн. у зв'язку із поверненням товару. Зазначений товар був повернутий позивачем 01.04.2005, як зазначено в акті перевірки та не спростовується позивачем. На час проведення перевірки позивачем не була подана податкова декларація за останній звітний період, тобто другий квартал 2005 року, який розпочався та закінчився 01.04.2005, хоча мав на це право. Позивач мав право відкоригувати у бік зменшення податковий кредит на підставі наведеного розрахунку коригування, а також був зобов'язаний нарахувати податкове зобов'язання у сумі 191615,58 грн. по операцію здійснення передплати на бензин по податковій накладній №1697/5 від 01.04.2005 на суму 1149693 грн. Таким чином, податкове зобов'язання за наведений період дорівнює - 0 грн.

Відповідно до п. б) п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків не тільки у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження, а й у разі якщо ці дані свідчать про завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. За наслідками перевірки, позивача було притягнуто до відповідальності за неподання декларації за цей період - штрафна санкція у сумі 170 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0001941701/0 від 10.10.2006 р., з чим позивач погодився.

01.04.2005 р. у день анулювання реєстрації позивача у якості платника ПДВ, який є останнім днем звітного періоду, товари вибули з обліку позивача, тобто відсутні підстави для визначення умовного продажу та нарахування податкового зобов'язання.

П. 4.4.1. п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Як вбачається, п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, тому, відповідно до наведеної норми, судова колегія Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів, що рішення повинно прийматися на користь платника податку.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів попередніх інстанцій, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Великоновосілківському районі Донецької області задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Донецької області від 12.06.2007 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2007 у справі № 26/124а (22-а-2607/07)- залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ДПІ у Великоновосілківському районі Донецької області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 12.06.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2007 у справі № 26/124а (22-а-2607/07) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.