Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Ланченко Л.В., Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2005р.

у справі № 34/195 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

до 1. відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес",

2. закритого акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія"

про визнання угоди недійсною

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2005 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2005 р., позов задоволено: визнано недійсним з підстав, передбачених ст. 48 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу електричної підстанції "КПО" 150/35/6кВ, розташованої на території ВАТ "Завод "Дніпропрес" за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, укладений 25.06.2002 р. між ВАТ "Завод "Дніпропрес" та ЗАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Дніпрообленерго-Сервіс"; стягнуто з ВАТ "Завод "Дніпропрес" на користь ЗАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Дніпрообленерго-Сервіс" 75000,00 грн., отриманих в оплату за електричну підстанцію; зобов’язано ЗАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Дніпрообленерго-Сервіс" повернути ВАТ "Завод "Дніпропрес" електричну підстанцію "КПО" 150/35/6кВ згідно переліку обладнання, що входить до її складу.

Судові рішення вмотивовані тим, що за відсутності підстав для визнання договору недійсним згідно ст. 49 ЦК УРСР, посиланням на яку були обґрунтовані позовні вимоги прокурора, спірний договір не відповідає вимогам ст. 47 Закону України "Про господарські товариства", оскільки укладений від імені ВАТ "Завод "Дніпропрес" представником з перевищенням наданих статутом товариства повноважень.

В касаційній скарзі ЗАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія", правонаступник ЗАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Дніпрообленерго-Сервіс", просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, прокурор, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, ВАТ "Завод "Дніпропрес" просять залишити скаргу без задоволення, як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 25.06.2002 р. між ВАТ "Завод "Дніпропрес" та ЗАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Дніпрообленерго-Сервіс" був укладений договір, згідно умов якого ВАТ "Завод "Дніпропрес" продав, а ЗАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Дніпрообленерго-Сервіс" купив електричну підстанцію "КПО" 150/35/6кВ, розташовану на території ВАТ "Завод "Дніпропрес" за адресою м. Дніпропетровськ, вул.. Героїв Сталінграду, за ціною 75000,00 грн. Договір від імені ВАТ "Завод "Дніпропрес" укладений головою правління цього товариства. Сторонами договір виконаний.

В липні 2005 року прокурор Бабушкінського району м. Дніпропетровська звернувся до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР, посилаючись на укладення договору головою правління ВАТ "Завод "Дніпропрес" з перевищенням повноважень, визначених пунктами 8.1, 8.4.1 та 8.4.4 статуту цього товариства.

Підтримуючи позов, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську посилалась на те, що ціна продажу електричної підстанції менше балансової вартості цього об’єкта основних фондів, що дало можливість збільшити ВАТ "Завод "Дніпропрес" валові витрати та зменшити об’єкт оподаткування.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР, чинного до 1 січня 2004 року, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Чинний Цивільний кодекс України (435-15) таких санкцій не передбачає.

За змістом частини 2 статті 5 ЦК України він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

Норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 ЦК УРСР, містить Господарський кодекс України (436-15) / статті 207 та 208 цього Кодексу /, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Однак відповідно до пункту 5 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (436-15) положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність передбачених законом підстав для визнання спірного договору недійсним, як такого, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, відповідає встановленим у справі обставинам, в тому числі експертною оцінкою вартості електричної підстанції, згідно якої ринкова ціна останньої станом на травень 2002 року складала 62500,00 грн. /а.с. 53-81/.

Разом з тим, суд задовольнив позов та визнав договір недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР, застосувавши до сторін передбачені цією статтею наслідки недійсності угоди.

Оскільки позов пред’явлений прокурором в інтересах держави на виконання владних повноважень, якими прокурор наділений відповідно до статей 34, 35, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", а тому дана справа є адміністративною.

Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) " від 10.06.2005 р. № 2953-ІУ, який набрав чинності з 1 листопада 2005 року, пункт 6 Розділу УІІ "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України (2747-15) викладено в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

З огляду на це здійснення апеляційного перегляду справи за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) / ГПК України (1798-12) / не суперечить положенням наведеної норми процесуального права, що разом з тим не позбавляє спір характеру адміністративного спору.

Відповідно до пункту 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої особи.

Визнавши договір недійсним з підстав, передбачених ст. 48 ЦК УРСР та застосувавши до сторін договору – відповідачів у справі встановлені цією статтею наслідки визнання угоди недійсною, суд вийшов за межі позовних вимог, тоді як відповідне клопотання не заявлялося.

Згідно з частиною 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним / оспорюваний правочин /.

Субєкт владних повноважень вправі заперечувати дійсність правочину в судовому порядку з підстав укладення правочину з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства. Право вимоги визнання правочину недійсним з підстав невідповідності правочину актам цивільного законодавства у суб’єкта владних повноважень відсутнє.

З огляду на це ухвалені у справі судові рішення як такі, що порушують норми матеріального та процесуального права, відповідно до ст. 229 КАС України підлягають скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з вище наведених підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" задовольнити частково, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2005р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2005р.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.