Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого – судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кбилянського М.Г., Юрченка В.В.,

секретар: Мудрицька Ю.В.

за участю представника позивача – Чуб І.А., представників ВАТ "Ніжинський м'ясокомбінат" - Журко Н.М. та Лисовець Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський м'ясокомбінат" та приватного підприємства "Темп-Ю" про визнання недійсною угоди за касаційною скаргою Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2006 року,

У березні 2006 року Ніжинська ОДПІ звернулася до суду з позовом до ВАТ "Ніжинський м'ясокомбінат" та ПП "Темп-Ю" про визнання недійсною угоди укладеною між відповідачами. Свої вимоги позивач мотивував тим, що ПП "Темп-Ю" при укладені угоди купівлі-продажу м'ясопродуктів від 28 жовтня 2004 року на загальну суму 2944,99 грн. діяло з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме з метою ухилення від сплати податків. Позивач просив суд, з підстав, передбачених ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України визнати недійсною усну угоду купівлі - продажу від 28 жовтня 2004 року, укладену між відповідачами та на підставі ч.1 ст. 208 ГК України зобов'язати ПП "Темп-Ю" повернути ВАТ "Ніжинський м'ясокомбінат" одержані 2944,99 грн., а з ВАТ "Ніжинський м'ясокомбінат" стягнути 29444,99 грн. в доход держави.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 20 квітня 2006 року позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2006 року постанова суду першої інстанції змінена. Частина третя та четверта резолютивної частини постанови викладена у наступній редакції:

Зобов'язано ПП "Темп-Ю" повернути ВАТ "Ніжинський м'ясокомбінат" грошові кошти в сумі 29444,99 грн., одержані за усною угодою від 28 жовтня 2004 року. Одержані ВАТ "Ніжинський м'ясокомбінат" за угодою кошти в сумі 29444,99 грн. стягнути в доход держави. В іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить змінити рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач зазначає, що резолютивна частина рішення суду апеляційної інстанції суперечить ст. 159 КАС України та Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) щодо дотримання обов'язковими умови законності судового рішення вичерпність, чіткість та безумовність резолютивної його частини.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2003 року, яке вступило в законну силу, скасовано державну реєстрацію ПП "Темп-Ю". 28 жовтня 2003 року на підставі вказаного рішення Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37444139, індивідуальний податковий номер 216526626100, що було видане ПП "Темп-Ю" 25 липня 1997 року. Інші свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість підприємству не видавалися. 28 жовтня 2004 року ПП "Темп-Ю" (продавець) та ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" (покупець) уклали усний договір купівлі-продажу м’ясопродуктів на загальну суму 29444,99 грн., в тому числі податок на додану вартість 4907,50 грн., який виконано в день укладення. Розрахунок за придбаний товар проведено готівкою. В той же день ПП "Темп-Ю" оформило податкову накладну на підтвердження виконання договору, в якій зазначило свідоцтво платника податку на додану вартість №31627312, індивідуальний податковий номер 216526693453, яке підприємству не видавалось.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу суперечить інтересами держави і суспільства, оскільки укладений з метою приховування юридичною особою доходів від оподаткування, що підтверджується тим, що не маючи спеціальної правоздатності платника податку на додану вартість ПП "Темп-Ю" виписало податкову накладну за вказаним договором, зазначавши недостовірні дані щодо себе. Тому договір підлягає визнанню нечинним з поверненням другій стороні усього одержаного нею, а одержане останньою підлягає стягненню в доход держави.

Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що стягненню в доход держави з підприємства підлягає сума коштів після одержання її підприємством з іншої сторони договору.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, яка визначає наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Апеляційний суд прийшов до правильного висновку про те, що договір купівлі-продажу суперечить інтересами держави і суспільства, тому підлягає визнанню нечинним з поверненням ПП "Темп-Ю" другій стороні договору - ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" усього одержаного на виконання договору, а одержане ВАТ "Ніжинський м’ясокомбінат" підлягає стягненню в доход держави.

Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2006 року по справі за позовом Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський м'ясокомбінат" та приватного підприємства "Темп-Ю" про визнання недійсною угоди – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.