Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Федорова М.О.

Сергейчука О.А.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

секретар судового засідання Меньшиковій О.Я.

за участю представника позивача Біла О.В.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові

на постанову Господарського суду Львівської області від 01.02.-02.02.2006р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2006р.

у справі №5/638-9/108

за позовом Закритого акціонерного товариства "Львівський лікеро-горілчаний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Львові

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області

про визнання частково нечинним акту субєкта владних повноважень

Закрите акціонерне товариство "Львівський лікеро-горілчаний завод" (далі по тексту – позивач, ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові (далі по тексту – відповідач, ДПІ у м. Львові) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (далі по тексту – третя особа, РВ ФДМ України) з урахуванням внесених змін, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №362320/0/4335 від 11.03.2006 р. в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 8600,00 грн. основного платежу та 4300,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Львівської області від 01.02.-02.02.2006 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р., позовні вимоги ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" задоволено; визнано частково недійсним (недійсним) податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 11.03.2005 р. №362320/0/4335 про нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 8600,00 грн. основного платежу та 43000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

.

ДПІ у м. Львові звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 01.02. - 02.02.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р., і прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Галицькому районі м. Львова не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Львові прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2005 р. №362320/0/4335 про нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 8600,00 грн. основного платежу та 43000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у м. Львові на підставі акту "Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Закритим акціонерним товариством "Львівський лікеро-горілчаний завод", за період з 01.04.2003 р. по 01.10.2004 р." від 05.03.2005 р. №28/23-2/30822837 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог: п.п. 5.2.1 п. 5.2, 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями в результаті чого позивачем завищено валові витрати у II кварталі 2003 р. на суму 22916,67 грн. та завищено валові витрати у IV кварталі 2003 р. на суму 4166,67 грн.

На підставі вказаного акту 11.03.2005 р. ДПІ у м. Львові прийнято податкове повідомлення-рішення №362320/0/4335, згідно якого позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток підприємств приватної форми власності, усього на суму 55450,00 грн., в т. ч. 8600,00 грн. основного платежу та 46850,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно наказу №1048 від 07.10.2003 р. РВ ФДМ України по Львівській області "Щодо здійснення інвентаризації державного майна на підприємствах лікеро-горілчаної та виноробної промисловості переданих в оренду" позивача зобов’язано визначити справедливу вартість будівель для бухгалтерського обліку, провести індексацію балансової вартості основних фондів відповідно до законодавства та до оцінити функціонуючі орендовані основні засоби, вартість яких по залишковій вартості дорівнює нулю.

Дотримуючись вимог, покладених на ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" цим наказом, 24.01.2003 р. воно уклало договір №8 з Акціонерним товариством "Харківська перспектива" про проведення експертної оцінки майна, що належить на праві власності третій особі, на суму 27500,00 грн. (податок на додану вартість 4583,33 грн.)

Акціонерне товариство "Харківська перспектива" надало ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" акт виконаних робіт без номера від 01.04.2003 р. на вище вказану суму за договором №8, тому, позивач на підставі цього акту виконаних робіт включив до складу валових витрат в другому кварталі 2003 р. 22916,67 грн., чим, на думку відповідача, порушив п.п.5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону №283/97-ВР.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" та ТОВ"Міжрегіональна аудиторська фірма "Експертиза"" укладено договір від 16.10.2003 р. №55 на виконання вимог наказу №1048, щодо виконання аудиторських послуг, предметом якого є підтвердження правильності індексації балансової вартості нарахування і використання амортизації і вибуття основних засобів Львівського регіонального відділення фонду державного майна України у Львівській області, що знаходиться в оренді ЗАТ "Львівський лікеро-горілчаний завод" в сумі 5000 грн. (податок на додану вартість 833,33 грн.)

На підставі наведеного, відповідач при здійснені перевірки зробив висновок, що позивачем були надані вищезазначені послуги щодо основних фондів, які не є власністю підприємства, тим самим порушивши п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №238/97-ВР і завищив у IV кварталі 2003 р. валові витрати на суму 4166,67 грн. Згідно даного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції і охороною праці.

Як встановлено в попередніх судових інстанціях, договором оренди державного цілісного майнового комплексу Львівського державного лікеро-горілчаного заводу від 31.03.2000 р. №2, передбачено, що кошти за оренду державного майна скеровуються до Державного бюджету і не можуть бути використані як оплата за проведення експертної оцінки чи вартості аудиторських послуг. Проведення експертної оцінки майна необхідне для належної організації та ведення виробництва, оскільки її результати безпосередньо впливають на розмір орендної плати.

Відповідно до п.4 цього договору амортизаційні витрати на орендоване майно залишається в розпорядженні орендаря (позивача) і використо вується на повне відновлення орендованих основних фондів.

Крім того, наказ №1048 від 07.10.2003 р. не відмінений та не визнаний нечинним і договори №8 та договори оренди державного майна цілісного майнового комплексу Львівського державного лікеро-горілчаного заводу від 31.03.2000 р. №2 – є чинними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками Господарського суду Львівської області та Львівським апеляційним господарським судом, що власник майна – РВ ФДМУ по Львівській області не міг за власний рахунок провести його оцінку, тому, правомірно включив до складу валових витрат за договором №8 від 07.10.2003 р. та №55 від 16.10.2003 р. Також перевіркою встановлено, що комісійна винагорода згідно звітів комісіонера склала 163804,00 грн., а позивачем віднесено до валових витрат в IV кварталі 2003 р. комісійну винагороду в сумі 165507,43 грн., в результаті чого ним завищено валові витрати на суму 1703,43 грн. та порушено п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону №283/97-ВР. Під час проведення перевірки, кошти в сумі 1703,4 грн., не враховані відповідачем, є оплатою за послуги надані залізницею за 7-11 місяці 2003 р., що підтверджується податковою накладною №794/41 від 18.11.2003 р. та випискою з банку від 28.11.2003 р., тобто дана послуга пов’язана з веденням господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанову Господарського суду Львівської області від 01.02.-02.02.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2006р. у справі №5/638-9/108.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Львівської області від 01.02.-02.02.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2006р. у справі №5/638-9/108.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом місяця з дня відкриття таких обставин.