Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0549 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Вінницької області від 19 липня 2006 року

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до військової частини А 0549 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення.

Зазначав, що обіймав посаду начальника зміни відділу бойового чергування, збору і обробки інформації польового командного центру Повітряних Сил Збройних Сил України, яка знаходиться на забезпеченні у військової частини А 0201 та відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" забезпечувався продовольчим пайком.

Посилаючись на те, що всупереч вимогам зазначеного Закону відповідачем припинена виплата грошової компенсації вартості продовольчого пайка, просив визнати такі дії неправомірними та зобов'язати нарахувати грошову компенсацію вартості продовольчого пайка за нормою №7, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 316 від 12 березня 1996 року (316-96-п) з 11 березня 2000 року по 29 березня 2002 року, з врахування щомісячного індексу інфляції та грошову компенсацію в вартості загальновійськової норми № 1, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29 березня 2002 року (426-2002-п) за період з 30 березня 2002 року по 30 грудня 2005 року.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено у повному обсязі.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 19 липня 2006 року постанову районного суду скасовано та ухвалено нову про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду Вінницької області від 19 липня 2006 року та залишити в силі постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 травня 2006 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А 0201 на посаді начальника зміни відділу бойового чергування, збору і обробки інформації польового командного центру Повітряних Сил Збройних Сил України.

Наказом командира військової частини А 0201 за № 346 від 26 грудня 2005 року звільнений з військової служби і виключений зі списків особового складу.

Задовольняючи позов та визнавши за позивачем право на стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, суд першої інстанції виходив з положень статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України", якою військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

Норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації були визначені Постановами Кабінету Міністрів України № 316 від 12 березня 1996 року (316-96-п) , № 426 від 29 березня 2002 (426-2002-п) року.

Проте Законом України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року № 1459-ІП (1459-14) , дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них призупинено.

Тому апеляційний суд прийшов до правильного висновку щодо безпідставності заявлених позовних вимог.

За правилами частини третьої статті 220-1, частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо апеляційний суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, а судове рішення залишає без змін.

Керуючись наведеним, статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Вінницької області від 19 липня 2006 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.