Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не викликались;

відповідача: не викликались

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 01.11.2005р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006р.

у справі №А-04/473-05

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник-97"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник-97" (далі по тексту – позивач, ТОВ "Будівельник-97") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2005р. №0003272310/0.

Постановою Господарського суду Харківської області від 01.11.2005р. у справі №АС-04/473-05 (суддя Григоров А.М.), яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006р. (головуючий суддя – Олійник В.Ф., судді Істоміна О.А., Кравець Т.В.) позовні вимоги задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.09.2005р. №0003272310/0.

ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не погоджуючись з постановою Господарського суду Харківської області від 01.11.2005р. та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006р. у справі №АС-04/473-05, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.09.2005р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0003272310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 177 630,00 грн., в т.ч. 118 420,00 грн. основного платежу та 59 210,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на підставі акту "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник-97" (код ЄДРПОУ 25178176) за період з 01.04.2003р. по 31.03.2005р." від 06.09.2005р. №1044/25178176/23-162 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог: 1) п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; 2) п.6 та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 30.05.1997р. №165 (z0233-97) необґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту у 2003р., 2004р., 1 кварталі 2005 суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від постачальників, у розмірі 11083, 00 грн.

Стосовно зазначеного у висновках Акту перевірки порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення, а саме проставлення на податкових накладних факсиміле замість особистого підпису платника податків, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що виходячи із змісту п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зрозуміло, що податкова накладна не повинна обов’язково містити особистий підпис платника податків, тому наявність факсиміле замість підпису, при наявності всіх обов’язкових реквізитів, не є підставою для неприйняття податкової накладної.

Відносно зазначеного у висновках Акту перевірки порушення позивачем вимог п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення, судами попередніх інстанцій встановлено наявність у позивача оригіналів податкових накладних, з якими пов’язані нарахування, з відповідною відміткою, що накладна є оригіналом. Внаслідок чого спростовано посилання відповідача на відсутність відміток оригінал податкова накладна чи копія.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова в результаті перевірки позивача, не роблять ці накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні є підставою для висновку суду, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, про можливість ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що недотримання позивачем порядку, встановленого п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення відповідача, так як згідно з абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, саме на момент перевірки платника податку.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту за спірними накладними.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Харківської області від 01.11.2005р. та ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006р. у справі №А-04/473-05 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 01.11.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006р. у справі №А-04/473-05 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Харківської області від 01.11.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006р. у справі №А-04/473-05 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.