Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника відповідача 1 – Циганковій В.О.,

представника відповідача 2 – Суботи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

на ухвалу господарського суду міста Києва від 21 липня 2006 року

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2006 року

у справі № 29/112

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміко"

до 1. Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва,

2. Управління Державного казначейства у місті Києві

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та нараховані на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість проценти, -

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21 липня 2006 року визнано поважними причини пропуску строку для пред’явлення виконавчого листа (наказу господарського суду м. Києва від 27 січня 2004 року, виданого на виконання рішення господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 року у справі № 29/112) до виконання.

Відновлено пропущений строк на 18 місяців 15 днів від дати видачі виконавчого листа.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2006 року ухвалу господарського суду м. Києва від 21 липня 2006 року залишено без змін.

ДПІ у Подільському районі м. Києва, не погоджуючись з вказаними ухвалами, подала касаційну скаргу.

В касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 21 липня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2006 року, провадження по справі закрити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Аміко" бюджетну заборгованість по податку на додану вартість за четвертий квартал 1999 року в сумі 8102, 00 грн. та нараховані на суму бюджетної заборгованості проценти за четвертий квартал 1999 року в сумі 28507, 40 грн.; за перший квартал 2000 року в сумі 129851, 00 грн. та нараховані на суму бюджетної заборгованості проценти в сумі 84 928, 91 грн.; за другий квартал 2000 року в сумі 83847, 00 грн. та нараховані на суму бюджетної заборгованості проценти в сумі 44210, 57 грн.; за серпень 2000 року в сумі 45491, 00 грн. та нараховані на суму бюджетної заборгованості проценти в сумі 21522, 96 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В частині позовних вимог про залучення до адміністративної відповідальності посадових осіб ДПІ у Подільському районі м. Києва, винних у несвоєчасному відшкодуванні сум податку на додану вартість, провадження у справі припинено.

Стягнуто з ДПІ у Подільському районі м. Києва на користь ТОВ "Аміко" 1700, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 69, 00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2003 року рішення господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 29 грудня 2003 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2003 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 15 квітня 2004 року в порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду від 29 грудня 2003 року відмовлено.

27 січня 2004 року господарським судом м. Києва було видано наказ про його примусове виконання, дійсний для пред’явлення до виконання до 16 липня 2005 року.

Позивач звернувся з наказом про примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 року у справі № 29/112 до відділення Державного казначейства у Подільському районі м. Києва, яке повернуло наказ без виконання листом від 17 березня 2004 року вих. № 04-16/141 з посиланням на відсутність правових підстав для виконання наказу.

13 липня 2005 року позивач пред’явив до примусового виконання наказ господарського суду про примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 року у справі № 29/112 до управління Державного казначейства у м. Києві, зазначивши свій новий рахунок, який був змінений у зв’язку з реорганізацією структури та змінами організаційно – правової форми власності АКБ "Укрсоцбанк".

11 січня 2006 року управління Державного казначейства у м. Києві повернуло наказ господарського суду м. Києва від 27 січня 2004 року про примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 року у справі № 29/112 без виконання, посилаючись на те, що рахунок підприємства, зазначений в наказі суду, не належить на даний час ТОВ "Аміко".

Позивачем було подано заяву про відновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого листа (наказу господарського суду м. Києва від 27 січня 2004 року, виданого на виконання рішення господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 року у справі № 29/112) до виконання. В обґрунтування причин пропуску строку позивач посилався на переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21 липня 2006 року визнано поважними причини пропуску строку для пред’явлення виконавчого листа (наказу господарського суду м. Києва від 27 січня 2004 року, виданого на виконання рішення господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 року у справі № 29/112) до виконання.

Відновлено пропущений строк на 18 місяців 15 днів від дати видачі виконавчого листа.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2006 року ухвалу господарського суду м. Києва від 21 липня 2006 року залишено без змін.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнаючи поважними причини пропуску строку для пред’явлення виконавчого листа (наказу господарського суду м. Києва від 27 січня 2004 року, виданого на виконання рішення господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 року у справі № 29/112) до виконання та відновлюючи пропущений строк на 18 місяців 15 днів від дати видачі виконавчого листа, виходив з того, що наказ господарського суду м. Києва від 27 січня 2004 року про примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 року у справі № 29/112 не був виконаний з причин, що не залежали від позивача, а неодноразове пред’явлення наказу до виконання переривало строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, який підлягав застосування на момент прийняття рішення господарським судом м. Києва 25 червня 2002 року та перегляду його в апеляційному порядку, рішення господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 року набрало законної сили з 08 жовтня 2003 року.

27 січня 2004 року господарським судом м. Києва було видано наказ про його примусове виконання, дійсний для пред’явлення до виконання до 16 липня 2005 року.

01 червня 2006 року ТОВ "Аміко" подало заяву про відновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого листа (наказу господарського суду м. Києва від 27 січня 2004 року, виданого на виконання рішення господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 року у справі № 29/112) до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України стягувачам, які пропустили строк для пред’явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред’явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред’явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Враховуючи те, що позивачем неодноразово пред’являвся наказ про примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 року у справі № 29/112 до виконання, що зумовило переривання строку його виконання, і який не був виконаний з незалежних від нього причин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин пропуску строку для пред’явлення виконавчого листа (наказу господарського суду м. Києва від 27 січня 2004 року, виданого на виконання рішення господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 року у справі № 29/112) до виконання та правомірно відновив пропущений строк на 18 місяців 15 днів від дати видачі виконавчого листа.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Подільському районі м. Києва, підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду м. Києва від 21 липня 2006 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 21 липня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.