Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового розгляду касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 23.01.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.006 року по справі № 5/2327-24/335А за позовом Підприємства Львівської виправної колонії № 48 до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Львівської області від 23 січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06 березня 2006 року, позовні вимоги Підприємства Львівської виправної колонії № 48 до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 06 квітня 2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.09.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.07.2005 р. № 0002742333/0/04-23416/2/08680477/111420/23-416 в сумі 12376 грн. та постановити в цій частині нове – про відмову в задоволені позову, в решті – залишити без змін.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення – частковому скасуванню із постановленням нового в цій частині з огляду на наступне.

Згідно із ч.2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судами було встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002742333/0/04-23416/2/08680477/111420/23-416 від 08.07.2005 р. яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем – штрафна санкція в розмірі 56148,02 грн. стали результати комплексної позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності "Підприємства Львівської виправної колонії № 48 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області" за період з 01.01.2004 року по 31.03.2005 року, які були відображенні в акті № 319/23-213/08680477 від 05.07.2005 року.

Зокрема, зазначеним актом встановлено порушення позивачем п.2.8, п.2.9, п.2.12, п.2.14, п.4.2, п.4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 72 від 19.02.2001р. (z0237-01) , п.2.7, п.2.8, п.2.9, п.2.10, п.4.2, п.4.3, п.7.35 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. (z0040-05) , а саме, встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 6188,21 грн.; виплату коштів на оплату праці за рахунок виручки при наявності податкового боргу на суму 43771,60 грн.

Задовольняючи вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002742333/0/04-23416/2/08680477/111420/23-416 від 08.07.2005 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 12376,42 грн. за перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 6188,21 грн., суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з встановлених по справі обставин та вимог законодавства, чинного на момент спірних відносин.

Так, переліміт каси, як зазначено відповідачем в додатку № 2 до акту перевірки, встановлено за 13.10.2004р на суму 583,00 грн., за 18.10 2004р. – 2180,00 грн., за 27.10.2004р. – 582,20 грн., за 08.11.2004. – 579,80 грн., за 12.11.2004р. – 983,30 грн., за 29.11.2004р. – 1279,91 грн.

При цьому, як вбачається з платіжних відомостей та видаткових ордерів, на зазначені у додатку № 2 до акту перевірки суми переліміту каси позивачем упродовж 3-х робочих днів була виплачена зарплата, а саме: 15.10.2004р., 19.10.2004р., 29.10.2004р., 09.11.2004р., 11.11.2004р., 17.11.2004р. та 30.11.2004р.

Згідно із п.2.14 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 72 від 19.02.2001р. (z0237-01) , підприємства мають право зберігати готівку в своїй касі, що одержана в установі банку для виплат, пов’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку.

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, пов’язаних з оплатою праці, що здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях.

Аналогічне положення закріплено в п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. (z0040-05)

Оскільки у встановлені для зберігання готівки в касі строки позивачем була здійснена виплата заробітної плати працівникам підприємства, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо неправомірності застосування податковим органом штрафної санкції у розмірі 12376,42 грн. за перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 6188,21 грн.

Щодо висновку судів про наявність підстав для визнання правомірним застосування податковим органом штрафних санкцій в сумі 43771,60 грн. за порушення позивачем вимог п.2.12 Положення № 72, то вони зроблені без врахуванням наступного.

Відмовляючи в задоволені позову в цій частині, суди виходили з того, що позивачем за наявності податкового боргу неправомірно здійснено виплату заробітної плати за рахунок виручки на суму 43771,60 грн.

В той же час, суди не дали оцінку обставинам справи з огляду на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати" (2103-15) .

Так, комплексною позаплановою документальною перевіркою фінансово-господарської діяльності Підприємства Львівської виправної колонії № 48, проведеною ДПІ у Галицькому районі м. Львова, встановлено проведення позивачем виплат заробітної плати за рахунок виручки від здійснення господарської діяльності підприємства на суму 43771,60 грн. за наявності податкового боргу.

Такі виплати проводились позивачем в період жовтні 2004 року – березень 2005 року для погашення заборгованості по заробітній платі.

Згідно із п.2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 72 від 19.02.2001р. (z0237-01) , готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов’язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов’язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Як вбачається з Розшифровки виплати коштів, пов’язаних з оплатою праці за рахунок виручки підприємства при наявності податкового боргу, такі виплати здійснювалися позивачем в період з 18.10.2004 року по 29.03.2005 року.

З 09.11.2004 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати" (2103-15) , відповідно до якого ст. 97 Кодексу законів про працю в Україні та ст. 24 Закону України "Про оплату праці" доповнені новими частинами, що передбачають, що оплата праці працівників здійснюються в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються після виконання зобов’язань щодо оплати праці та, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від інших платежів та їх черговості.

Згідно Прикінцевих положень до зазначеного Закону, закони та інші нормативно правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині що не суперечать цьому Закону.

З огляду на зазначене, правомірність висновку судів попередніх інстанцій щодо неправомірності здійснення виплати позивачем заробітної плати за рахунок виручки на суму 43771,60 грн. за наявності податкового боргу, є не переконливим, оскільки останніми при вирішенні цього питання не враховано вимог законодавства яке діяло на момент кожного з періодів проведення таких виплат, зокрема, щодо положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати" (2103-15) , відповідно до якого оплата правці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

При новому розгляді справи, судам необхідно врахувати наведене, повно, всебічно з’ясувати обставини справи та визначитись з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції, в межах своєї компетенції, не має можливості усунути недоліки, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, ст. 227, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційні скарги ДПІ у Галицькому районі м. Львова задовольнити частково, постанову Господарського суду Львівської області від 23.01.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.006 року скасувати в частині відмови в позові щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002742333/0/04-23416/2/08680477/111420/23-416 від 08.07.2005 р. на суму 43771,60 грн. і направити в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.