К-19504/07 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень (ПДВ) - 29.05.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенего" до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, за касаційною скаргою державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на Постанову господарського суду міста Києва від 16.05.2007р. у справі №32/127-А та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007р. №22а-6020/2007р., -

Постановою господарського суду міста Києва від 16.05.2007р. у справі №32/127-А залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007р., позов було задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва звернулась з касаційною скаргою, в якій просить Постанову господарського суду міста Києва від 16.05.2007р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007р. у справі №32/127-А скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Касаційна скарга ґрунтується на тому, що судами порушено вимоги пп. 7.4.1., пп. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", на думку скаржника не забезпечено повного та всебічного з’ясування обставин справи.

Заслухавши суддю доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2007р. №0000022320/0, відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", абз. 2 пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 660 487 грн., у тому числі 94 185 грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 566 302 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2007р. №0000032320/0, відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", абз. 2 пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу зменшено бюджетне відшкодування на 1 257 996 грн., в тому числі: за квітень 2005р. на 229 086 грн., за травень 2005р. на 291 163 грн.. за липень 2005р. на 737 747 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 628 998 грн.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги від 21.02.2007 №2323/10/25-007 28.02.2007р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000062330/1, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 1 257 996 грн., в тому числі: за квітень 2005р. на 229 086 грн., за травень 2005р. у сумі 291 163 грн., за серпень 2005р. на 737 747 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 260 124 грн.;

№0000022320/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 660 487 грн., в тому числі 94 185 грн. основного платежу та 566 302 грн. штрафних санкцій.

Підставою донарахування позивачу ПДВ та штрафних санкцій, згідно Акта перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги, стало оподаткування позивачем операцій з продажу-придбання імпортованого природного газу не за нульовою ставкою ПДВ, як це передбачено ст. 9 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", а ставкою 20% Відповідач зазначає, що операції з продажу-придбання імпортованого природного газу мають оподатковуватись за правилами, встановленими ст. 9 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", в той час як підприємством при здійсненні послідуючого продажу природного газу імпортного походження застосовувалась ставка ПДВ у розмірі 20%, що підтверджується податковими накладними. Ці накладні, як вважає відповідач, оформлені неналежним чином у зв'язку з відображенням у них невірної ставки податку, а тому права на податковий кредит за цими податковими накладними у позивача не виникає.

В рішенні про результати первинної скарги зазначено, що за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. позивач здійснював діяльність з оптової торгівлі природним газом. За 2005 рік ТОВ "Укрнафтагазенерго" придбало 289 467,8 тис. м. куб. природного газу на загальну суму 1 151 223 тис. грн., в тому числі ПДВ – 19 272,5 тис. грн. Із них у посередників 223 954,6 тис. м. куб. на загальну суму 90 252,7 тис. грн., в тому числі ПДВ у сумі 15 127,6 тис. грн.; у виробників 65 513 тис. м. куб. на загальну суму 24 869,6 тис. грн., в тому числі ПДВ 4 144,9 тис. грн. За 2005 рік позивачем реалізовано 305 114,7 тис. м. куб. природного газу на загальну суму 128 667,1 тис. грн., в тому числі ПДВ 21 444,5 тис. грн. Із них посередникам 69 673,7 тис. м. куб. на загальну суму 29 942,4 тис. грн., в тому числі ПДВ 4 990,4 тис. грн., кінцевим споживачам 235 441,0 тис. м. куб. на загальну суму 987 24,7 тис. грн., в тому числі ПДВ 16 454,1 тис. грн.

За висновками відповідача, у зв'язку з порушенням ст. 9 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" за період, який перевірявся, по операціям з купівлі-продажу природного газу позивачем завищено податкові зобов'язання з ПДВ на 7 279 278 грн. та податковий кредит на 8 810 765 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював операції з придбання природного газу за такими договорами:

договорами купівлі-продажу природного газу №16-05/Т від 20.12.2004р., №85-05/Т від 10.10.2005р., укладеними з ТОВ "Інтерліс";

договором купівлі-продажу природного газу №11/03 від 28.03.2005р., укладеним ТОВ "Нафтагазкомплектація";

договором купівлі-продажу природного газу №Г-368/05 від 31.03.2005р., укладеним з ЗАТ "Укрнадра-Ресурси";

договором купівлі-продажу природного газу №26.2-04/2005 від 26.04.2005р., укладеним з ТОВ "Промисловий союз "Ліон-Енерджи";

договором купівлі-продажу природного газу №Т-660/СС-2005 від 06.05.2005, укладеним з ТОВ "Політ рейд";

договором купівлі-продажу природного газу №242/5Т від 06.06.2005р., укладеним з ТОВ "ТЕК "Енергоінвест";

договором купівлі-продажу природного газу №151-11/05 від 30.11.2005р., укладеним з ТОВ "Компанія Газ-Ойл Карпати";

договором купівлі-продажу природного газу №2-А-11/05 від 25.10.2005р., укладеним з ДП "Альфа-Ексім";

договором купівлі-продажу природного газу №1-12/Ф/05 від 29.12.2005р., укладеним з ТОВ "Укренерго";

договором купівлі-продажу природного газу №Г-20-12/05 від 24.11.2005р., укладеним з ТОВ "Фірма "Альтаїр".

За вказаними договорами від постачальників позивачем отримані податкові накладні, суми ПДВ згідно яких віднесені до податкового кредиту. Ставка ПДВ згідно цих податкових накладних визначена у розмірі 20%.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.6.1 ст. 6 Закону України "Про податок додану вартість" об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Вичерпний перелік операцій, щодо яких застосовується нульова ставка податку, наведений у п.6.2 ст. 6 Закону. Операції з поставки природного газу до цього переліку не включені.

Нульова ставка податку з поставки газу, імпортованого в Україну, відповідно до п. 11.6 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", була запроваджена лише в період до 1 січня 2000 року.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що застосування позивачем ставки податку у розмірі 20% при здійсненні купівлі-продажу природного газу повністю відповідає положенням Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , отже твердження відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1 та пп. 7.4.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставними.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно не взято до уваги посилання відповідача на ст. 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", якою встановлювалось, що операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість та виходив з наступного.

Відповідності до п. 11.4 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Аналогічні положення закріплені і в ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 №1251-ХП, якою передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Судами також враховано і те, що позивач здійснював нарахування ПДВ за ставкою 20% не лише щодо операцій з придбання природного газу, тобто операцій, по яким виникав податковий кредит. Операції з продажу природного газу, по яким у позивача виникали додаткові зобов'язання, також оподатковувались позивачем за ставкою ПДВ в розмірі 20% нарівні з операціями з придбання.

Позивачем безпосередньо не проводилися операції із вивезення природного газу на митну територію України, оскільки, ним придбавався газ на території України у резидентів, беззаперечних доказів імпортного походження придбаного позивачем на території України газу відповідачем, ані суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надано.

Оскільки, доводи касаційної скарги державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, отже підстави для їх скасування у суду касаційної інстанції відсутні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність передбачених нормативно-правовим приписом ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України приходить до висновку, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, спростовується матеріалами справи, отже, підстави для задоволення касаційної скарги державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 16.05.2007р. у справі №32/127-А та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007р. №22а-6020/2007р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.