Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача – Прокопенка О.П.,

представників відповідача – Артющенко О.О., Двірка О.М., Вегери О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кен"

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2006 року

у справі № 82/4-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кен"

до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області

про скасування рішення, -

У березні 2006 року ТОВ "Кен" звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Славутичі Київської області про скасування рішення № 0000082340/0 від 27 лютого 2006 року.

Постановою господарського суду Київської області від 01 вересня 2006 року позов задоволено частково.

Скасовано рішення ДПІ у м. Славутичі Київської області від 27 лютого 2006 року № 0000082340/0 в частині нарахування 40760, 00 грн. штрафних санкцій.

В іншій частині в позові відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ "Кен" 3, 33 грн. судового збору.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2006 року постанову господарського суду Київської області від 01 вересня 2006 року скасовано.

Прийнято нову постанову, резолютивну частину якою викладено в наступній редакції:

"У позові відмовлено".

В касаційній скарзі ТОВ "Кен", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2006 року та залишити в силі постанову господарського суду Київської області від 01 вересня 2006 року.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у м. Славутичі Київської області, посилаючись на те, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2006 року прийнята згідно вимог чинного законодавства, просить касаційну скаргу ТОВ "Кен" залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2006 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

ДПА у Київській області провела перевірку ТОВ "Кен" щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої було складено акт № 100000652305 від 08 лютого 2006 року.

Перевіркою було встановлено проведення на АЗС розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (ПММ) на загальну суму 8 152, 01 грн., а саме: бензин А -76 - 613, 34 л. на суму 1 932, 02 грн., бензин А-92 - 250, 70 л. на суму 927, 59 грн., бензин А-95 - 829, 18 л. на суму 3 233, 80 грн., дизельне паливо - 548, 96 л. на суму 2 058, 60 грн.

Крім того, перевіркою був встановлений факт реалізації 19, 54 л. бензину А-76 без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 61, 55 грн., а також факт наявності в реалізації 67, 85 л. не облікованого дизельного пального на суму 254, 44 грн.

На підставі вищевикладеного, в акті перевірки були зроблені висновки про порушення п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

27 лютого 2006 року ДПІ у м. Славутичі Київської області на підставі акту перевірки прийняла рішення про застосування (штрафних) фінансових санкцій, яким згідно із ст. 17, ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до ТОВ "Кен" застосувала суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 41577, 00 грн.

Суд першої інстанції, скасовуючи рішення ДПІ у м. Славутичі Київської області від 27 лютого 2006 року № 0000082340/0 в частині застосування 40760, 00 грн. штрафних санкцій, виходив з того, що розрахункова операція на суму 8152, 01 грн. не здійснювалась, а мав місце лише відпуск пального згідно відомостей з урахуванням того, що фактичні розрахунки були проведені раніше на підставі договорів та рахунків – фактур в безготівковій формі, що свідчить про відсутність з боку позивача порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування рішення № 0000082340/0 від 27 лютого 2006 року в частині застосування 817, 00 грн. штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення позивачем п. 1 та п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з правомірності застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 40760, 00 грн. з посиланням на те, що позивачем здійснювалася роздрібна торгівля паливно – мастильними матеріалами, а тому він повинен був виконати вимоги п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що не було ним дотримано. При цьому суд апеляційної інстанції врахував те, що реєстратор розрахункових операцій МІНІ -500.01 (заводський № ПН 54100858, фіскальний № 1034000646), який використовував позивач на АЗС, занесений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій України за номером 67, тобто всі функції наявні в касовому апараті, дозволені до використання.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Положення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не визначають вичерпний перелік безготівкових форм розрахункових операцій, однак і не звільняють від обов’язку проводити розрахункові операції в інших, ніж визначених в цьому Законі безготівкових формах, через реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Розрахункова операція – це, зокрема, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу) (положення абзацу п’ятого ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем здійснювалась реалізація пального на АЗС згідно заправочних відомостей відповідно до попередньо укладених договорів на відпуск нафтопродуктів зі споживачами.

Передача товару (пального) здійснювалась на АЗС за адресою: вул. Чернігівська, 1, с. Неданчічі, Чернігівська область, яка належить ТОВ "Кен".

Відповідно до ч. 1 ст. 335 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що право власності на пальне виникало з моменту його відпуску, який здійснювався лише при наданні заправочний відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку здійснювалась розрахункова операція в розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , яка відповідно до п. 1 ст. 3 цього ж Закону має проводитись на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

При цьому суд апеляційної інстанції правомірно врахував те, що на момент проведення перевірки позивачем використовувався реєстратор розрахунковий операцій МІНІ -500.01 АЗС (фіскальний номер 1034000646), який внесений до Державного реєстру реєстраторів розрахунковий операцій, затвердженого Додатком до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 16 грудня 2005 року № 20, як спеціалізований електронний контрольно – касовий апарат для автозаправних станцій, тобто цей реєстратор розрахунковий операцій відповідає вимогам нормативно-правових актів, сертифікований в державній системі сертифікації на відповідність вимогам нормативних документів і дозволений для застосування у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ "Кен" підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2006 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кен" залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.