Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої - Кравченко О.О., суддів - Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Гордійчук М.П., Матолича С.В., при секретарі - Мельник I.М., за участі представників скаржника Подолянко Т.В. та Денисенко О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" на постанову Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006 року у справі за позовом заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006 року було задоволено позовні вимоги заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення.

Вказані судові рішення обгрунтовані ст. ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , п. п. 4, 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1767 (1767-2001-п) .

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями КП "Київпастранс" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову постанову Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006 року скасувати, прийнявши рішення про відмову у задоволенні позову. В обгрунтування скарги посилається на невірне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи містять копії звітів форми № 3-ПН (а.с. 23-44) наданих позивачем органам державної служби зайнятості. Зазначені звіти містять відомості про наявні посади для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) в редакції від 5.07.2001 р. для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Наказом Держкомстату України № 49 (v0049202-02) від 10.01.2002 р. затверджено звіт за формою № 10-ПI, який подають підприємства не пізніше 1 лютого після звітного періоду регіональному Фонду України соціального захисту інвалідів.

Iз матеріалів справи ( а.с. 8) вбачається, що КП відповідний звіт до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів направило своєчасно, вказавши в ньому наявність на підприємстві 360 вакансій, на яких можливе працевлаштування інвалідів. Фактично ж на підприємстві працювало 338 інвалідів. Вказані обставини не заперечуються ніким із учасників процесу.

Згідно ст. 8 Закону працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 3.05.95 р. № 314 (314-95-п) передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що визначеними органами інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялись, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин колегія суддів вважає, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов'язків по працевлаштуванню інвалідів органами, зазначеними у ст. 18 Закону.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи, але дали невірну оцінку характеру спірних правовідносин і, як наслідок, невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223 229, 232 КАС України (2747-15) , колегія суддів -постановила:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" задовольнити.

Постанову Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006 року по справі № 28/177-А скасувати.

В задоволенні позову заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.